Сталось так, що ми з дружиною домовились, що я буду заробляти, а вона буде домогосподаркою і тому подібне. Я працював в нічну зміну, тому кожного ранку дружина зустрічала мене, годувала смачним сніданком та давала виспатись. Але одного разу все змінилось.
Я черговий раз прийшов з нічної зміни, а дружина все ще спала. Це вже не вперше, а триває приблизно тиждень. Вдень вона завжди ніби розсіяна, не висипається навіть за той час, коли я встигаю виспатись після нічної зміни. Вдень вона завжди розсіяна, неуважна, ніби десь літає в хмарах, навіть коли ми з нею розмовляємо може зависнути та забути про що хотіла розповісти.
Вона не переставала турбуватись про чоловіка, завжди ставилась дуже добре добре до нього. Просто останнім часом жінка трохи змінилась і це вкрай не звично, бо ж переважно мене чекала радісна та усміхнена дружина, чистий дім та дуже смачний сніданок. Так, зараз будинок також чистий, їжа така ж смачна, але сама дружина сильно змінилась.
Друзі та знайомі сказали, що можливо вона просто втомилась від одноманітних домашніх справ, однотипності. Один друг дав таке припущення, що можливо дружина знайшла коханця і поки чоловік на нічній зміні вона розважається з коханцем від того і не висипається.
Я ж не міг в таке повірити, але чомусь в той момент мені здалась його думка логічною. Але одного разу я звільнився раніше звичайного, а я нагадаю, що працюю в нічну зміну, приїхав додому, а дружини нема. Мене це неабияк стривожило. Я вирішив поїхати перекусити в якийсь заклад, який працював з сьомої ранку і почекати до дев’ятої, бо саме тоді я повертався з роботи. Я приїхав «вчасно» з роботи та побачив, що дружина спала в ліжку. Лігши біля неї я вирішив теж подрімати, але думки все одно не давали мені спокою і з ними я заснув.
Вирішив я поговорити з іншим моїм другом і він сказав, що не можна робити поспішних висновків поки не буде реальних доказів зради. Друг запропонував «поїхати в командировку», а самому прослідкувати за дружиною, що я власне і зробив. Дружина склала всі мої речі, які б пригодилися, поцілувала на прощання та міцно-міцно обійняла та сказала, що сильно кохає і буде сумувати.
Цей її вчинок викликав в мене огиду до самого себе, вона так ніжно ставиться до мене, так кохає, а я смію сумніватись в її вірності. Але я все таки мав дізнатись напевно, чому її тоді не було і чому вона весь час така втомлена.
Я почав стежити за дружиною. Перше, що я зміг дізнатись – вона кудись їде з досить великою сумкою ввечері. Я відправився за нею та їхав за автобусом, на який вона сіла. Але на півдорозі я збився зі сліду.
Наступного дня дружина нікуди не їздила та була дома. На третій день вона знову поїхала кудись з такою ж сумкою. Цього разу я впевнено слідував за маршруткою та в підсумку ми доїхали до якоїсь лікарні. Тут я чомусь подумав, що якби дружина приїхала до коханця в лікарню, то не так пізно, бо ж в таку годину вже не пускають відвідувачів.
Я вирішив, що не буду мучитись в здогадках і коли «приїхав з командировки», розповів дружині про все, що сталось за останні пару днів. Видно було, що вона якась засмучена та втомлена, хоча і була дуже здивована моїм вчинком. Тоді кохана розповіла, що вирішила піти працювати в нічну зміну у відділення з новонародженими від яких відмовились батьки, а зміни співпадали з моїми, тому я взагалі нічого не міг запідозрити за роботу.
Там вона почала доглядати за прекрасною дівчинкою, яка дуже прив’язалась до дружини, а дружини до дівчинки. Але нещодавно дружина дізналась, що вагітна і але і хотіла удочерити крихітку. Ну не могла вона без неї. А мені не знала як сказати і про роботу і про маленьку і про вагітність.
Як тільки я почув, що дружина вагітна я одразу ж підхопив її на руки та розцілував кохану, бо вже давно мріяв про донечку або синочка. Я неймовірно радий таким новинам. А ось за удочеріння крихітки… Я бачив, що дружина прямо таки горить тією дитиною, вона не зможе без неї. Тому не заперечував такій ідеї. Ба навіть зрадів, бо ми допоможемо малечі потрапити до хорошої та люблячої родини, а потім одразу ж подаруємо їй братика або сестричку і в нас буде одна велика дружня родина.
Ми без проблем удочерили дівчинку, бо житлові умови та кошти дозволяють це зробити безперешкодно, та назвали її Мирославою. А через сім місцяв в нас народився ще й синочок, якого ми назвали Яном. Тепер в нас велика, дружня та любляча родина. А я тепер ніколи не сумніваюсь у вірності моєї дружини. І вважаю себе величезним довбнем, через те, що допустив собі таку думку, навіть не поговоривши з дружиною та не розібравшись в усьому.
