Якось приїхав мій син з поїздки в Карпати, в яку їздив з друзями. Приїхав він та й ніяк не міг від мене відлипнути. Ходив за мною і все повторяв «ходи я тебе обійму мамусю!», «ой почекай, я тебе не достатньо наобнімав!», «ти ж моя золотушка, найкраща мама в світі»
Я запідозрила, що щось не так і заявила сину:
-Юначе, вас запідозрили у зв’язку з Свідками Єговими, тому викладайте все що знаєте та не знаєте і поясніть свою поведінку. – серйозно, але ледь стримуючи сміх сказала я, коли син в черговий раз обіймав мене, та так сильно, що я не могла його «відклеїти» від себе.
-Та які Свідки Єгові? Я ж не віруючий, мамусь. – засміявшись сказав син.
-Ну то що з тобою сталось під час поїздки? А?
-Та ти просто послухай, в Стаса на телефоні гроші закінчились і він писав від мене, то подивись на ці повідомлення. – сказав син та відкрив переписку, яку вів Стас з своєю мамою.
12 червня
«Ви доїхали?»
«А тепер?»
«А зараз?»
«Чому ви так довго?»
«А чи точно в Татарів їдете? Ви ж вже мали б приїхати!»
*********
«Стас, ти нічого від мене не приховуєш? Чуєш мене? Точно?»
«Стас! Тато сказав, що ви там з дівчатами їдете! Які дівчата? Хто вони?»
«Стас! Не смій пити алк0голь! Якщо дізнаюсь – тобі крандик! Я тобі це гарантую!»
«Стас! Не ходи купатись! Там ж вода холодна і річка гірська! Потонеш або вб’єшся!»
*********
«Стас! Коли ви вже додому?»
«Ви вже що проїхали? Микуличин? Чого так довго їдете?!»
«Стас! Ти випив таблетки від тошноти?»
**********
-І таких повідомлень ще штук сорок кожного дня. А тепер дивись та порівняй зі своїми повідомленнями. – і відкрив чат з контактом «Мама».
12 червня «Ну що, приїхали? Ооо, молодці. Ви хоча б дівчат то з собою взяли, а?»
13 червня «Я тобі там 150 гривень на рахунок телефону кинула, стане?»
14 червня «Ти цей, купайся, але пам’ятай, якщо ти потонеш чи приб’єшся – я тебе знайду і сама вб’ю))»
15 червня «Ні пацан, не можна до понеділка. Не треба випробовувати ліміт маминої доброти) А якщо не повернешся в неділю – виписую з квартири, а твою кімнату здам двом порядним геям)».
16 червня «Принцеса, спіши додому, бо після шостої вечора перетворишся на гарбуз. НАЗАВШИ»
Ну я йому кажу «а що ти хотів?». Що я маю його в сімнадцять років його весь час контролювати та в дев’ятій вечора до хати заганяти, чи як? Я досі гарно пам’ятаю як мене в мої сімнадцять заганяли рівно до хати в дев’ять вечора. І що? В ці ж сімнадцять я вийшла за батька Артема. І тоді вже він мене заганяв додому в дев’ять вечора. Вся юність пішла коту під хвіст.
Тому нехай хоча б мій син відривається, звісно ж в межах допустимого, без всяких заборонених речовин та поганих діл. Іншими словами нехай гуляє але не нагліє.
Син ще раз обійняв мене, поцілував в чоло та сказав: «Я дуже тебе люблю! Ти найкраща в світі мама!». І я тебе дуже люблю, сонечко. Дякую, що ти так сильно мене любиш та цінуєш мою доброту, розуміння та толерантність. Я ж у відповідь завжди буду цінувати тебе і твоє почуття гумору. І до речі, воно мені подобається!