Я була молодою і привабливою дівчиною, яка зросла в неповній родині. Мій батько залишив нас, коли я була зовсім маленькою, і моя мати, Анна, вирішила знову одружитися з чоловіком на ім’я Максим.
Максим був старим другом мого батька і завжди ставився до мене з турботою і повагою. З часом я почала відчувати щось більше, ніж просто вдячність до мого вітчима. Я закохалася в нього.
Така ситуація викликала у мене сумніви і замішання в серці. Я не могла повірити, що закохалася в свого вітчима. Я почувалася збентеженою і змішаною через ці заборонені почуття.
Я намагалася приховувати їх і тримати відстань від Максима, але це було дуже складно. Кожного разу, коли ми були разом, моє серце билося швидко, а мої думки були наповнені лише його образом. Я все більше усвідомлювала, що не можу контролювати свої почуття.
Утриматися від них стало неможливо, і я вирішила спробувати відкрито поговорити з дядьком Максимом про свої почуття. Я розповіла йому про своє кохання і висловила свою невпевненість і страх перед можливим осудом.
На жаль, моя спроба відкритості перед Максимом не завершилася так, як я сподівалася. Він відмовив мені, і це було справжнім шоком. Його слова розбили моє серце, і я почувалася розчарованою і розбитою.
Дядько максим пояснив мені, що хоче залишити наші стосунки на рівні батька та дочки. Він сказав, що навіть якщо він почуває певну залежність від мене через наше спільне минуле, він не може дозволити собі перетнути межі, які встановлені соціальними нормами та моралью.
Ця відмова болісно вразила мене. Я не могла зрозуміти, чому мої почуття були відкинуті. Чи було щось не так зі мною? Чи не заслуговую я на кохання і щастя? Ці питання мучили мене, і я втратила віру в себе.
