Життя на базарі — це завжди маленький відділок великого світу, де зустрічаються різноманітні люди з різними характерами. І, якщо багатьох можна сприймати з терпінням, то нахабних людей не любить ніхто. Так само я не виняток, тож історія, яку я пережила на базарі, залишилася у мені надовго.
Нещодавно я продавала на базарі яблука зі свого власного саду. Зібралися дійсно чудові, соковиті плоди, і я дуже пишалася своїм врожаєм. На початку дня стояла гарна кількість покупців, і я з радістю обслуговувала кожного, ділилася своїми яблуками та радо пригощала людей.
Але згодом, коли залишилося всього декілька ящиків з яблуками, кількість покупців зменшилася. Так, я зрозуміла, що скоро закінчаться і останні плоди. Тоді я вирішила опустити ціну майже вдвічі, сподіваючись продати залишок перед закриттям базару.
Саме в той момент сталася зустріч з неприємною жінкою, яка не припиняла докучати мені. Вона вимагала віддати яблука за безцінь, ніби я нічого не витратила на їх вирощування і збір. Вона кричала, розпускала образи і навіть погрожувала.
На моєму місці багато хто би може роздратуватися, але я знала, що нахабність — це вияв нещастя та недоброзичливості. Мені було прикро дивитися на такий негативний прояв людського характеру. Все ж, я зібрала свої сили, і з великою усмішкою протягнула їй кілограм яблук.
Тоді виникло ще одне відчуття — співчуття. Здається, що у цій жінці бракувало не просто грошей, а й щирої доброти. Її нахабність, ймовірно, була виразом глибокої розчарованості чи неповного задоволення життям.
Тим часом, поруч стояв безхатько, який бачив усе, що відбувалося. Його благальний погляд спонукав мене зробити вибір. І я зробила його. Віддавши кілограм яблук жінці, я звернулася до безхатька і запропонувала йому залишок.
Вираз його обличчя був неймовірний. Засміявся він від радості, і з його очей зникла зажура та безнадія. Яблука стали для нього не просто фруктами, а символом надії на щось краще. А жінка, яка отримала вже свій кілограм фруктів, раптом повернулася і почала на мене кричати, що вона була першою, хто просив яблука. Чого це я віддала решту плодів безхатьку?
Я була ошелешена її поведінкою. Є ж такі люди, яким завжди мало і все їм треба віддати задарма.
Так, ця жінка поступила нахабно щодо мене й безхатька, який радів і до безтями був вдячним за яблука. Врешті-решт, життя — це навчання бути людиною, навіть коли інші не завжди заслуговують нашої доброти.
