Розповім вам історію моєї подруги, яка у 62 вирішила почати спільне життя з чоловіком, але через якийсь час вигнала його.
Нехай її буде звати Оля, справжнього імені я вирішила не називати з етичних міркувань. Оля досить забезпечена жінка, яка до своїх 62 років встигла виростити двох дітей. У неї вже навіть є внуки і живе вона у власній квартирі в центрі міста. І все наче б то прекрасно, але в особистому житті явно все не складалось.
Чоловік жінки, від якого в неї і народились діти, дуже пив, тому вона розлучилась з ним ще на початку їхнього сімейного. Потім жінка поклала хрест на особистому житті, зростали діти, яких треба було виховувати. А потім озирнулась, а вже всі виросли та й вона стала бабусею.
Але, «любви все возрасты покорны», якось раз на дні народженні своєї подруги, Оля познайомилася з 50-річним чоловіком. На перший погляд, він створював враження ввічливої, спортивної і порядної людини. У них зав’язалися романтичні стосунки, і незабаром жінка запропонувала з’їхатися.
Їхнє спільне життя протрималось 3 тижні, а потім Оля вигнала його. Подруги звичайно побігли до неї за цікавими подробицями.
У побуті чоловік виявився повною протилежністю. Він всюди, по квартирі, розкидав свої речі, мити посуд відмовлявся, аргументуючи це тим, що прибирання — це чисто жіноче заняття.
А в магазин за продуктами він ходив після довгих вмовлянь і з таким виглядом, ніби робить велику послугу.
Навіть чоловіча робота, тобто, щось прибити або полагодити, викликала у нього невдоволення.
Оля довго терпіла. Але коли вона попросила чоловіка купити новий диван, тому що старий у неї вдома не був комфортним для двох, він сказав, що не збирається вкладати фінанси в чуже житло, жінка не витримала і виставила його за двері.
