Моя сестра, Ольга, завжди була сильною та незалежною жінкою. Але, коли її шлюб почав розпадатися, все змінилося. Вона стала вразливою та потребуючою підтримки, і я, як її сестра, не могла її залишити у складний момент. Тож, я вирішила підтримати її і дала їй можливість перебратися до мого дому.
Спочатку здається, що це була правильна і добра ідея. Ми живемо разом з Ольгою, і я стараюсь надавати їй допомогу і заспокоєння, чого вона так потребує. Але з часом щось почало змінюватися.
Ольга почала ставитися до мене як до прислуги. Вона почала вимагати, щоб я виконувала всі домашні обов’язки, а також вимагала, щоб я завжди була поруч і вислуховувала її скарги та проблеми. Моя сестра стала занадто залежною від мене і забула про мої власні потреби та життя.
Це було дуже складно для мене. Я розумію, що Ольга потребує підтримки і розуміння, але я не можу бути її слугою. У мене є свої власні обов’язки, робота, друзі та інтереси. Я не можу постійно жертвувати своїм часом і енергією для того, щоб задовольнити всі її потреби.
Я почала відчувати втому та роздратування від цієї ситуації. Я втомилася бути постійно на службі у Ольги, а взамін не отримувати жодної вдячності або підтримки з її боку. Це почало впливати на мій психічний і емоційний стан.
Я вирішила спробувати порозмовляти з Ольгою про це. Пояснила їй, що я хочу підтримати її, але також маю свої власні обов’язки та потреби, які потребують уваги. Я відкрито сказала, що не можу бути постійною прислугою, і ми повинні знайти баланс у нашому спільному житті.
Спочатку Ольга була ображена та розчарована моїми словами, але потім зрозуміла, що несправедливо ставити мене в таку ситуацію. Вона почала більше розуміти мої почуття та потреби і зрозуміла, що я маю право на власне життя та простір.
Вважаю, що Ользі потрібен психотерапевт, адже це ненормально, що вона впадає в залежність від людей. розумію, що дуже болісно вдарило по ній розлучення. Тому вона сьогодні така розбита, майже депресивна. Однак відчуваю, що самотужки сестра з цього не вийде. І я не знаю, як їй допомогти. сидіти кожного дня з нею поряд і втирати її сльози — це не вихід, а швидше навпаки — ми проблему заганяємо ще глибше.
Про сторонню допомогу Ольга й слухати не хоче. Каже, що з нею все гаразд, що їй для спілкування достатньо мене. Але я ж бачу, що не так. Що її глибоко травмувало розлучення. Не заводжу на цю тему розмови, щоб не травмувати ще глибше.
Ми разом домовились про нові правила спільного проживання. Я і надалі надаю їй підтримку і допомогу, але тепер ми маємо час, коли кожна з нас може займатися своїми справами та інтересами. Моя сестра почала більше довіряти собі і ставитися до себе більш незалежно.
Ця розмова допомогла нам знову зблизитися, а також зберегти нашу індивідуальність та незалежність. Тепер ми обидві розуміємо, що ніхто не має бути слугою для когось і що у нас є право на власне життя та щастя. І, незважаючи на всі труднощі, я вдячна, що ця ситуація допомогла нам зрозуміти це.
