Я розлучився зі своєю дружиною, і тепер вона наче на крилах летить. Вона показує, що саме я був тим, хто її сковував і не давав жити звичайним життям. Ніхто не болів мене так, як моя колишня.
Ми вже три місяці не бачилися. Останній раз я її бачив, коли вез своє маленьке Соломійко на вихідні до її квартири в Києві. Того вже дванадцять тижнів, а вона змінилася на повну.
Довгі роки я підказував їй, що треба схуднути, проте вона лише копала в бульйоні фастфуду та газованих напоїв, ставши важчою з кожним днем. У вільний час вона впадала на диван, і я не міг змусити її вийти на вулицю, не кажучи вже про спортзал. А тепер у кутку її скромної квартири стоїть яскрава гімнастична килимок. Вона підстриглася, одягла чисті краватки, хоча здається, що ніхто не піклувався про неї раніше. Колишні роки я не вмів навчити її користуватись пральною машиною, а тепер вона сама запускає її, наче справжня господиня.
Отже, ми поговорили
Мені вже не до смакоти. Вона сказала, що я роками знецінював її в шлюбі, і тому вона була «дурепа», а тепер ні, і я та наша донечка вже не в її планах. У неї новий хлопець, з яким вона щаслива, і заради нього вона працює над тілом, характером і карєрою. Це вдарило мене по-справжньому. Вона ні про мене, ні про нашу Соломійко не подбала, а сама перетворилася задля нової жінки.
Кажуть, треба давати стільки, скільки хочеш отримати, проте моя колишня не вміла відповідати тим же. Я її кохав, поважав, іноді лише зауважував, бо вона не вбачала потреби в змінах. А я нічого не отримував у відповідь.
Навіть після розставання її думки велися лише про неї саму, а не про донечку, яку вона довго не бачу. Хотілося б, щоб вона хоча б однедва тижні була в моїх черевиках, постаралася і отримала те, чим я завжди її підтримував. Хто знає, що буде далі
