Знаєте, я дуже волелюбна людина і терпіти не можу, коли мені хтось намагається вказувати як жити і що мені робити. Мені вже тридцять років і я прожила достатньо, щоб в мене сформувались певні погляди на життя і уявлення про цей світ. Тому думаю, що можу жити так, як вважаю за потрібне. Що в принципі і роблю. Точніше робила до тих пір, поки не вийшла заміж за Віталія.
Коли ми ще зустрічались з Віталієм він здавався самостійним та самодостатнім чоловіком. Але як тільки ми одружились він відкрив мені свою істинну сутність – найсправжнісінький мамусин синочок. Ні своєї думки, ні права голосу мій чоловік виявляється немає. Щоб це не було, яке б рішення: від найдрібнішого до найважчого – він одразу бере телефон та телефонує своїй мамці та питає, що і як робити.
Потім вийшло так, що ми з Віталієм вирішили жити в його квартирі, незважаючи на те, що в мене є власна. І краще б ми переїхали все таки до мене. В квартирі Віталія дуже старий радянський ремонт, де-не-де обідрані шпалери, посуд металевий старий, теж радянський, так ще й деякий протікає через тріщини та ржавчину; старі обшарпані меблі.
Я в такому приміщені не готова була жити, тому запропонувала чоловіку зробити ремонт. І тут він різко набрав свекруху і розповів про мою ідею. Тут почалась істерика від свекрухи. Мовляв в квартирі все добре і що ремонти я можу робити лише в себе дома, а їхню квартиру чіпати права не маю. Жах просто! Тобто весь цей жах це «все добре»?! Як так взагалі жити можна?
Згодом свекруха запросила нас до себе в гості. Варто казати, що їхня квартира точно така ж як і квартира Віталія? Проте, в свекрів цілих дві кімнати заставлені сервантами з посудом, який вони ніколи не використовують. Навіть на стіл для гостей вони поклали то металевий старий посуд, правда без тріщин, і те добре. Ніяк інше як тільки жадністю я це не можу назвати.
Віталій казав, що посуд в серванті стояв вже тоді, відколи він себе пам’ятає і вони його справді ніколи не використовували. Він просто красиво стояв в серванті. Я сказала свекрусі, що хочу поміняти посуд, бо з того що є у Віталія неможливо їсти, бо ж протікає. Вона радісно пообіцяла, що дасть нам «хорошого» посуду. Я ж зраділа, бо навіть якщо не новий і хороший, то хоча б без тріщин.
Правда свекруха сказала, що дасть посуд трохи пізніше, бо треба його перебрати. І це пізніше настало… аж через сім місяців!!! Я не витримала, взяла частину зарплати та купила декілька комплектів посуду. Віталій дуже зрадів новому посуду. Ще б не радів, сам би він ніколи його не придбав. І знову ж таки чоловік одразу зателефонував своїй мамці та розповів про мій вчинок.
Який ж скандал вона закатала. Втричі гірший ніж той, що був через пропозицію ремонту. Ми сильно пересварились. Після цього свекруха висіла у Віталія на вухах з розповідями, яка я погана господиня, бо нікого не слухаю і роблю як вважаю за потрібне. Я не витримала і подала на розлучення. Не бачу сенсу жити з людиною, яка не має власної думки і не може зробити щось без допомоги своєї дорогої.
