Жив із дружиною 34 роки, а тепер полюбив іншу жінку. Не знаю, що далі робити.
Мене звуть Олександр. Мені 65. Я одружений, але на схилі літ у моєму серці зявилося кохання до іншої. Моя дружина, Галина, молодша на три роки. У нас є дорослий син він уже сам одружений, має двох діток.
Після того, як син виріс і пішов у власне життя, я почав помічати, як ми із Галиною віддалилися одне від одного. Стали майже чужими.
Коли ми обидва вийшли на пенсію, я запропонував купити хату в селі. Галині ця ідея не припала до душі, але я таки її переконав. Ми придбали невеликий затишний будиночок. Літом переїхали туди. Я насолоджувався сільським спокоєм, а Галина нудьгувала. Вона любить дивитися українські серіали, читати романи, лежачи на дивані. До городу і саду не мала жодного інтересу. Постійно скаржилася, що немає сил, і я змушений був порається на землі самотужки.
З настанням осені ми повернулись до Києва. Дружина була цьому дуже рада, а я ні. Тож за тиждень зібрав речі й знову поїхав у село під Білу Церкву. Там я відчував себе по-справжньому вдома. Галина залишилася в місті, і тепер ми бачимося зрідка.
Саме в селі я зустрів Катерину. Їй 60. Спершу вона була стриманою, майже не зважала на мене, а тепер між нами справжнє тепло. Я не уявляю собі ранку без її голосу, без наших прогулянок стежиною повз річку. Душа моя ожила. Тепер я думаю про розлучення. Але не дає спокою думка, як до цього поставиться син у нього своє життя, але все ж… Галині кажу, що доглядаю за хатою, але значну частину часу проводжу в товаристві жінки, яку люблю.
Галина нічого не здогадується. Я досі не можу зважитися, як їй усе розповісти. Не знаю, чи вистачить сил на відвертість. І не знаю, як правильно вчинити…
