Я зрозумів, поки молодий, треба облаштувати своє життя для старості. В мене в домі, поверхом вище, живе старий чоловік. Частенько бачив його в дворі. Він сидів на лавочці та грав у шахи. Сам з собою. Я постійно проходив повз нього. Чоловік привітно вітався і запрошував пограти з ним. Не вмію, тому завжди відмовлявся. Нещодавно погодився, але попрохав навчити. У чоловіка очі загорілися.
Поки я вивчав правила, в нас зав’язалася бесіда. Чоловік геть самотній. В нього взагалі нікого немає. Рідні давно п0mepли. Друзів можна перерахувати на пальцях однієї руки. Вони живуть далеко та ледь пам’ятають хто вони такі. Чоловік давно з ними не бачився. Знає про їхню долю мало, а змоги дізнатися більше не має.
Жінка пішла від нього десять років тому. Вони прожили разом сорок років. Вона хотіла пожити для себе, тому дітей не народжували. Коли йшла, сказала, що її нічого не тримає. Про її долю теж нічого не відомо.
Мені стало шкода мого сусіда. Вирішив частіше приймати його запрошення пограти. Якось прийшов до нього додому з печивом та фруктами. Чоловік з радістю пустив мене. Багато розповідав про свої хобі та досягнення. Виявляється, він колись приймав участь в шахових змаганнях. Був найкращим у місті. Я то думав діло в мені, а виявляється граю з професіоналом. В мене ніколи не виходило обіграти його.
З тих пір, я часто бачився зі своїм самотнім сусідом. Йому в радість, а мені не важко. Цікаво послухати досвідчену людину. Сусід знав багато та залюбки розповідав. Тепер вихідні проводимо разом. Граємо в шахи чи в доміно.
Можу проста так зайти. Чудово розумію, наскільки самотньо жити самому. Сам не маю ні родичів, ні дівчини, ні друзів. Напевно, мене чекає таке саме життя.
Сумно від таких думок. Треба буде щось зробити зі своєю самотністю. Зараз в мене з’явився друг. Мій сусід, але ж він не вічний. Поки можу, буду розбавляти своєю присутністю його самотнє життя.
