Я пішла прац ювати в 15 років. В хаті не було що ї сти, мама не могла заробляти, а рідні не хотіли допомагати

Моя мама зламала ногу. На роботі їй дали лікарняний, виплатили гроші, але ті копійки нам не допомогли. Ми змогли прожити два тижні на відкладених коштах. Мама не хотіла просити гроші в рідні. Взяли кредит на 5000 гривень. Заплатили одну частину за квартиру, а інша — пішла на їжу. Гроші закінчилися майже за три тижні. Де ще брати, гадки не мали. Мама наступила на гордість і подзвонила до своєї мами, тобто — моєї бабусі.

Бабуся мовчки вислухала маму. Вона відмовилася допомагати. Зіслалася на маленьку пенсію та борги за комунальні платежі. Мама подякувала бабусі і побажала всього хорошого. Зателефонували маминому брату. Він теж відмовився. Мовляв, сім’ю треба піднімати, дитину до школи зібрати. Справ багато, а грошей мало. Могли хоча б продуктами допомогти. Нам дійсно не було що їсти.

Я взяла все в свої руки. В друзів попрохала їжі. Ніхто не висміяв мене. Нам купили круп, овочів та трішки м’яса. Останнє зайве. Ми б на крупах прожили, але хочу сказати, велике дякую моїм друзям.

Подруга хвилювалася за нас з мамою. Вона запропонувала працювати офіціанткою в кафе. Я погодилася. Подруга працює там три місяці. Зарплатню видають регулярно, не затримують на роботі. Звісно, ніхто мене не оформить. Мені тільки п’ятнадцять, але не це головне. Гроші будуть, а це добре.

Мене взяли на роботу. Я працювала старанно. Брала додаткові зміни. Мама бідкалася. Вона постійно плакала. Мама хотіла, щоб я росла звичайно дитиною. Вона нарікала на свою долю і на мій ранній вихід на роботу. Мама вважала, що краде в мене дитинство. Я втішала її, як могла. Нічого подібного не думала. Моя мама багато сил вклала в моє виховання.

Батько пішов від нас, як тільки мені виповнилося два роки. Мама багато працювала, мало відпочивала. Вона всього досягла сама.

Я заробила майже шість тисяч. Ми купили все необхідне, заплатили за квартиру і трішки погасили кредит. Моя мама знову плакала, але від щастя. Вона цілувала мені руки. Я не втрималася. Заплакала разом з нею.

Мама одужала. Вийшла на роботу. Я відмовилася залишати своє кафе. Хотіла далі допомагати мамі. Поки літо, працювала з ранку до вечора. В шкільні будні, виходила після чотирьох і працювала до десятої. Наш сімейний бюджет виріс.

Я рада, що змогла допомогти мамі. Завдяки цій історії зблизились. Я відчуваю, як трішки виросла морально. Мені подобається заробляти гроші та всіляко допомагати моїй найкращій в світі мамі.

Оцініть статтю
Джерело
Я пішла прац ювати в 15 років. В хаті не було що ї сти, мама не могла заробляти, а рідні не хотіли допомагати