Я жила з батьками до 19 років. Гарно вчилась, тому вступила до вишу в іншому городі і переїхала. Жила в гуртожитку, забезпечувала себе сама. В мене ніколи не було проблем з організованістю та чистотою. Все на своїх місцях.
Коли я жила з батьками, то прибирала й готувала для всієї сім’ї. Мама не працювала, забезпечував нас батько. В сім’ї нас двоє. В мене є ще молодший брат. Мені забороняли все. Я бачила тільки школу та хатню роботу. Мій брат робив, що хотів. Прибирала в його кімнаті я, готувала в школу я, прала і прасувала теж я. Коли я запитувала: «А він сам не може?», то у відповідь чула, що він чоловік. За маминою логікою, зараз його обслуговувати повинна я і вона, а потім буде жінка. Саме тому він виріс лінивим та самовпевненим. Він навіть бутерброд зробити не може. Зараз йому готує і прибирає мама. Він вже три роки живе окремо, але її це не соромить. Вона вважає, що все нормально. Я ж туди не лізу і радію, що давно живу окремо.
Якось я взяла відпустку та зібралась в рідне місто. Зустріч випускників. Ми давно не бачилися. Нарешті зберемося і гарно відпочинемо. Але це не єдина причина моєї поїздки. Хотіла, все ж таки, побути з батьками. Як не крути, вони моя рідня.
Я мала залишитися в батьків, але забула повідомити їм. Як виявилось, вони робили ремонт, тому, тимчасово, всі жили у брата. В мене не було бажання жити в нього. Подумала і пішла знімати номер в готелі. Так, дорого. За п’ять днів доведеться трішки викласти грошенят. Але я дуже не хотіла жити у Семена, так звати мого брата. Як подумаю про нього, одразу згадую всі жахи дитинства.
Але зателефонувала мама. Я їй розповіла «куди» і «навіщо» йду. Вона почала вмовляти мене побути з ними. Ще б трішки і заплакала. Що поробиш? Взяла сумки та пішла до брата.
Зустріли мене привітно. Забрали речі, поселили в окрему кімнату. Ми добре посиділи. Мама наготувала повний стіл їжі. Говорили довго та нудно. Я розповідала про свою роботу, друзів. Показала фото квартири, яку знімаю, адже мамі цікаво, в яких умовах живе її єдина донька.
На наступний день, швидко поснідала, зібралась та побігла до колишньої однокласниці. Ми поспілкувалися спочатку вдвох, а потім пішли до всіх наших на зустріч.
Як швидко летить час! Всі виросли, хлопці мужні та сильні чоловіки, дівчата гарні та тендітні жінки. В когось вже були сім’ї та діти. Стільки фотографій дітей прогортала! І всі ж хочуть похизуватися, які в них гарні пустуни ростуть!
Повернулася близько дванадцятої години ночі. Всі спали. Ось так добре пройшов перший день. На другий з’явилися невеликі проблеми.
Все почалося за сніданком. Приготувала їжу мама, а посуд ненав’язливо попрохали помити мене. Я трішки насторожилась. Мені здавалося, що я в гості приїхала. Але потім подумала, що зі мною станеться, якщо раз посуду за рідними помию? Мама вже другий день безліч страв готує. Треба їй допомогти.
Але на цьому все не закінчилось. Брат вирішив познайомити нас зі своєю дівчиною. Він давно хотів це зробити, але ніяк не міг наважитися. А тут всі в зборі, сестра, раз в сто років, приїхала, куди тягнути?
Я сподівалася, що батько з братом хоча б приберуть квартиру, але я помилилася. Прибирала я, готувала мама. Наші чоловіки сиділи біля телевізору і кричали, щоб ми поспішили. Дівчина брату дісталась хороша. Мені її шкода.
Під час застілля, всі сиділи, а я бігала і подавала. Мама сказала, що дуже втомилася та попрохала мене за всіма доглядати. Я ж не дуже втомилася, з її слів. Знов я промовчала. Не сваритися ж з батьками при чужій людині.
Вечір всім сподобався, окрім мене. Всі відпочили, окрім мене. Ще й в кінці стіл сама прибирала, бо всі інші втомились. Може я погана донька, але все, на що мене вистачило, це заховати їжу до холодильника та кинути скатертину до пральної машини. Мити гору посуду – не збираюсь.
Вранці мене зустріла зла мама. Вона мила вчорашній посуд. Зі мною поздоровалась кисло. Я пожарила яєшню, звісно для себе. Перед цим запитала в мами чи для неї готувати. Вона відмовилась. Сказала, що зі вчора море страв залишилось. Прийшов брат і почав носом крутити, чого це я для нього нічого не зробила. Мама піддакнула. Мовляв, він ніжний хлопчик і йому потрібне тільки свіже.
Я проігнорувала їх. Сама собі приготувала, сама за собою прибрала. Після обіду почалися нові претензії. Мама хотіла, щоб я випрасувала братів одяг, бо він йде на побачення. Я б це зробила, якби він був зайнятий і не встигав. Але він нічого не робив. Сидів перед телевізором та піддакував.
– Нехай йому дівчина прасує, – відповіла я.
Мама знов скривилась і пішла сама прасувати. Я вже хотіла додому. Таке враження, що приїхала не відпочити з батьками, а знов обслуговувати всю сім’ю.
Ввечері повернувся брат. Почався скандал. Він вважав, що раз я буду жити в нього, то маю щось робити, а не байдики бити. Батьки його підтримували. Я послухала, зібрала речі і пішла в готель. Жаль, але люди не змінюються. Їхала, щоб відпочити в родинному колі, але мої батьки були іншої думки. Напевно, вони все життя будуть сприймати мене як обслугу. В нас же не декілька гектарів землі, хазяйство і садок. В двох кімнатній квартирі немає великої кількості роботи. Можна відкласти справи, якщо ваша дитина приїхала. Тим паче, чому я повинна прибирати і готувати для здорового мужика? Якщо мама вирішила так жити, це її справа.
Мама дзвонила. Говорила, що я погарячкувала та прохала прийти назад. Навіщо мені туди йти? Підбирати сміття за дорослим братом бажання не маю.
Мені шкода, що моя мама так живе. Вона безкоштовно працювала на батька, а зараз – на брата.
