«Я ні3ащ0 не д0зв0лю твоїм батькам навіть на метр підійти до нашої дитини! Пoм’яНu моє слово!»

Коли ми з Сергієм одружились, то вирішили, що усі зароблені гроші будемо відкладати на власну квартиру. Декілька років ми відмовляли собі у всьому, але заощаджених грошей було все одно не достатньо. Тоді Сергій вирішив ненав’язливо попросити допомоги у своїх заможних батьків, але…

Вони вдали, що взагалі не розуміють про яку квартиру йдеться.

До нашого з чоловіком весілля я й не уявляла наскільки заможні його батьки. Сергій ніколи не носив надто дорогих речей, здебільшого ходив пішки або їздив громадським транспортом та не тратив гроші на право й на ліво. То ж заміж я виходила тільки через кохання.

Після весілля мені вже було відомо про хороше фінансове становище батьків чоловіка, але ми не попросили у них ні копійки. Ми обоє мали не погану роботу та переїхали на орендовану квартиру. Ми з Сергієм мріяли взяти іпотеку, але навіть через декілька років не змогли назбирати на перший внесок. Життя у великому місті не дозволяло багато заощаджувати, при тому, що ми не дозволяли собі нічого зайвого.

Нещодавно до нас у гості заходили батьки Сергія. Ще з порогу свекор зауважив, що нам би не завадило перебратися на більш простору квартиру. Я лише подумки посміхнулась, бо сприйняла це як натяк. Згодом, коли ми вже сиділи за столом, свекруха поцікавилась чи не задумувались ми ще про дітей і я відповіла: «Ох, понад усе на світі ми б хотіли порадувати вас онуками. Проте ви й самі добре знаєте як дорого обходиться забезпечити дитину всім найкращим. З таким тратами ми все життя проведемо на орендованій квартирі. От якби хтось нам трішки допоміг…» Але наші гості вдали, що навіть не уявляють як можуть нам допомогти.

Місяць тому на нас з чоловіком чекала несподівана новина — у нас буде дитина. Звичайно, ми зраділи й навіть не думали переривати вагітність. Нам чомусь здалось, що багаті бабуся та дідусь точно не дозволять своєму майбутньому онукові чи онучці жити на орендованій квартирі.

На другий день ми поїхали, щоб оголосити їм радісну новину. Спершу вони й справді дуже зраділи, але посмішка відразу спала з їх облич, коли Сергій попросив допомогти з оплатою першого внеску за квартиру. А свекруха сказала: «У нас немає зайвих грошей, щоб забезпечувати вашу сім’ю. Ми в волонтерів не наймалися!»

У мене й досі почуте в голові не вкладається. Невже їм шкода грошей для рідного сина? До того ж грошей у них кури не клюють. Ще декілька тижнів тому свекор сам розповідав, що планує поповнити свою колекцію машин ще однією, яка коштує, як половина квартири в новому будинку.

Ми не стали влаштовувати скандал і мовчки вийшли з їх дому, але така позиція батьків чоловіка мене в край образила.

Усю вагітність я сподівалася, що батьки Сергія все ж передумають, але натомість вони навіть не зателефонували. І тепер я не впевнена, чи взагалі захочу їм показувати свого сина. Вони вже зробили свій вибір на користь дорогого авто, а не рідного онука.

З дня на день на світ з’явиться наш син і у мене в голові не вкладається, як свекруха змогла начхати на своїх рідних сина та онука заради машини!

Невже вони після цього вважають себе хорошими батьками?

А хто на вашу думку має рацію?

Оцініть статтю
Джерело
«Я ні3ащ0 не д0зв0лю твоїм батькам навіть на метр підійти до нашої дитини! Пoм’яНu моє слово!»