Я не витримую цього всього і тому вирішила, що віддaм свого Cина-iHвaлiдa в cneцiaльний iнmepнam

В моїй сім’ї сталось так, що наше життя не відрізняється легкістю та безпосередністю. А все через те, що мій молодший син – дитина з обмеженими можливостями. І я вирішила все таки відмовитись від нього та відправити для спеціального закладу для таких дітей, бо вже не можу цього витримувати.

У нас є двоє дітей, старший син народився здоровою та міцною дитиною, а ось молодший… Ми знали, ще на ранніх строках моєї вагітності, що в нас буде дитина інвалід, але вирішили, що залишимо дитину. Але виявилось, що це набагато важче, ніж ми собі думали.

В нашого сина делеція хромосом, а це дуже рідкісне захворювання. Він нічого не усвідомлює, нікого не впізнає, не реагує ні на шум, ні на доторки, ні на навіть біль. Він буквально нічого не може робити, навіть їсть і дихає він через спеціальну трубку. По своїй діяльності та розвитку по суті він на рівні овоча. Його очі навіть завжди в одному положенні та він весь час мовчить, навіть елементарних звуків не видає.

Я не можу любити цю дитину, бо буквально немає за що. Тим більше, що саме через нього мій чоловік декілька років тому помер. Він наклав на себе руки, хоча все виглядає, як нещасний випадок. Я впевнена, що чоловік сам собі вкоротив віку, адже це було ДТП, і він єдиний хто постраждав та в кінці-кінців покинув цей світ. Тому я більш ніж впевнена, що чоловік підлаштував все так, щоб загинув лише він.

Я знаю, що мій вчинок буде нехорошим на думку оточуючих, але зрозумійте мене також, я не витримую цього всього. Мій молодший син не стане нормальною дитиною ніколи. Він до кінця своїх днів буде в такому стані. А в мене через нього немає можливості піти на роботу, вся увага йде йому, хоча є ще старший син, який давно не отримував від мене стільки уваги, бо молодший потребує її постійно. А мій старший син, поки я не бачила, якось підійшов в кімнаті до молодшого, та говорив йому, наскільки сильно він його ненавидить та терпіти не може, мовляв нормальне життя через нього в нас відсутнє. Молодший всерівно нічого не зрозуміє, тому старший не стримувався.

Тому я зважилась на такий крок – віддати його в заклад, який займається такими дітьми та відмовитись від нього, бо я справді, вже не можу…

Я дуже сподіваюсь, що все таки можна зрозуміти мій стан та ситуацію в родині.

Оцініть статтю
Джерело
Я не витримую цього всього і тому вирішила, що віддaм свого Cина-iHвaлiдa в cneцiaльний iнmepнam