Усе своє життя я не любила привертати до себе уваги, а тому була дуже спокійною та скромною. У той час як, моя найкраща подруга Наталя була абсолютною протилежністю — душа компанії, завжди весела, дуже розумна, а до того всього ще й неймовірної вроди. Загалом була тою дівчиною, від якої були у захваті усі хлопці. Денис, у якого ми обидві були закохані, не був винятком, а тому обрав Наталку…
Народилась я у невеличкому селі, що на Івано-Франківщині. Поруч знаходиться районний центр, куди я і вступила до коледжу по закінченні дев’ятого класу.
Ще з дитинства я дуже тісно дружила з Наталею. Кожен, хто знав її, був у захваті — найкрасивіша дівчина нашого села, дуже розумна, доброї вдачі та така обдарована, що змогла попасти до університету на факультет музичного мистецтва на навчання державним коштом. Спілкування наше продовжувалось навіть не зважаючи на те, що ми навчались у різних установах. Разом добирались до міста та назад, ходили на прогулянки та в кафе.
Одного дня ми зустрілись з Наталею за чашкою кави у нашому улюбленому закладі, по телефону вона сказала, що хоче поділитись новиною. Коли ми зустрілись радісна дівчина повідомила мене, що у неї з’явився хлопець. Я була дуже щаслива за подругу, але лише до того моменту, поки не дізналась, хто він. А був то ніхто інший, як Денис.
У той момент мені страшенно хотілось втекти якомога далі та побути наодинці, але я доклала усіх сил, щоб подруга не помітила мого справжнього стану. Але Наталя так захопливо розказувала про їх стосунки, що і не помітила нічого.
Закохалась я у Дениса ще у самому дитинстві. Спершу, то була просто дитяча симпатія, але з року в ріку переростала у справжню любов. Він був лише на два роки старшим за нас, але ледь не вся школа була закохана у нього. Оскільки ми жили у невеличкому селі, то звісно ж були знайомі, але Денис навіть ніколи й не дивився у мою сторону. А я була надто сором’язлива, щоб признатись у своїх почуттях. Не сказала про це і своїй близькій подрузі. І навіть через стільки років, мої почуття до нього нікуди не зникли.
Після того як Наталка розказала свою таємницю, ми почали гуляти усі разом. І хоча тепер ми спілкувались з Денисом значно більше, щасливою я не почувалась. Мені було в край боляче бачити їх поцілунки та обійми. А якось вони вирішили, що мені неодмінно сподобається приятель Дениса, а тому влаштували для нас побачення. І хоча хлопець справді був дуже хороший та милий, мене він зовсім не цікавив, адже усі думки займав інший. Масла у вогонь підливало ще те, що Наталя тільки про Дениса і говорила, мовляв, який він ідеальний хлопець, як піклується про неї і розумний який. Мені хотілось попросити її помовчати, але я терпіла, щоб не сваритися з подругою.
Але чим довше вони зустрічались, тим важче мені ставало. Я прийняла рішення менше бачитись з Наталею. Я уникала зустрічей та місць, де могла її випадково зустріти. Після закінчення коледжу я влаштувалася на роботу, винаймала скромне житло та почала звинувачувати у своїй постійній втомі важку роботу. А оскільки вони ще не працюють і гроші беруть у батьків, то їм мене і не зрозуміти.
Спершу Наталя ображалась на мене, а згодом їй, мабуть, набридло і вона перестала запрошувати мене зустрітись. Через декілька місяців я поїхала у рідне село до батьків і туди навідалась Наталка. Такою радісною я її ще не бачила. А причиною тому була пропозиція руки й серця від Дениса. А ще й така романтична: Денис запросив її у кіно, а коли головний герой робив своїй дівчині пропозицію, у зал внесли великий букет квітів, а Денис встав на одне колін та запитав: «Ти станеш моєю дружиною?». Я не могла повірити своїм вухам, адже ніколи не думала, що у них все зайде так серйозно.
Звісно ж я привітала Наталю та доклала усіх зусиль, щоб змусити себе посміхнутись. В душі ж я гірко плакала, адже втратила останню надію на своє щастя. Я майже і не слухала розповіді Наталі, але тут вона поставила неочікуване питання: «Сподіваюсь, ти погодишся стати подругою нареченої на нашому весіллі?». Не до кінця усвідомлюючи, що роблю я відповіла згодою.Наталя була дуже щасливою та сказала, що їй дуже бракувало мене весь цей час, але тепер я нікуди від неї не втечу.
Тепер я була змушена зустрічатись з Наталею кожного дня. Вона хотіла ідеальне весілля, а я, на правах подруги нареченої, мала їй у всьому допомогти. Але я розуміла, що не витримаю того. Я довго думала, яку відмовку знайти, але раптом доля і сама все вирішила — мій дідусь, що мешкає час у сусідньому селі, захворів і я повідомила батьків, що поїду доглядати його.
Але перед від’їздом я врешті наважилась на зустріч з Денисом. Наталя якось обмовилась, що сьогодні у нього зустріч з друзями, а тому вони не зустрінуться. Спершу я чекала його біля під’їзду, але потім не витримала і піднялась до його квартири. Коли хлопець відчинив двері, то зовсім не очікував побачити мене.
Я призналась, що кохаю його усе життя, а тоді на прощання поцілувала у губи. На диво, Денис відповів на поцілунок і нас заполонило таке нестримне бажання, що ми не змогли втриматись… Мені було дуже шкода подругу, а вже через місяць я дізналась, що чекаю дитину.
І ось так все вийшло: я народила дитину від нареченого найкращої подруги, а він одружився з нею.
Як тільки я дізналась про свою вагітність, то переїхала жити до дідуся. Батьки то і діло мучили мене питаннями про батька дитини, але так і не дізнавшись відповіді, врешті-решт заспокоїлись. З дідусем ми жили душа в душу, без конфліктів, він душі не чаїв у єдиному правнуку. Але коли сину виповнилось чотири, дідусь помер. Будинок залишився нам, а тому ми й надалі залишились у селі. Я знайшла стареньку швейну машинку бабусі та почала займатись шиттям. У рідне село до батьків ми рідко їздили, частіше запрошували до нас у гості.
Але час йшов, син став підлітком і часто любив їздити на велосипеді у сусіднє село. І незабаром признався, що закохався у дуже красиву дівчину, яка мешкає у тому селі.
Мені було дуже цікаво, хто ця загадкова дівчина і якось я розпитала сина про неї. З’ясувалось, що то донька Наталі і Дениса. Я і не уявляла, що маю робити. Врешті-решт прийняла рішення поїхати до Дениса та поговорити.
Мені дуже пощастило, адже вдома був лише він та донька, Наталя поїхала у місто на цілий день. Дениса я попросила приїхати на другий день до мене, щоб спокійно поговорити. Сина я попросила залишитись в гостях у батьків.
На другий день Денис дотримав свою обіцянку та приїхав поговорити. Я розповіла, що мій син та його донька зустрічаються. Спочатку він не розумів, чому я так категорично проти їх стосунків, адже видно, що діти щасливі. Врешті-решт, я відкрила таємницю, що Ігор — його син.
Нам потрібно було пояснити усе дітям, але Наталку вплутувати в це наразі не хотіли. Денис пообіцяв доньці, що сам поговорить з мамою та все їй пояснить, але Аня не змогла приховати таке від матері…
Пройшло декілька днів після того як ми пояснили усе Наталі й Денис перевіз свої речі до мене. Жінка не готова була вибачити зраду чоловіка, хоть я і запевнила її, що вся вина лежить на мені й після того ми жодного разу не бачились. І тут Денис заявив, що всі ці роки він кохав лише мене і та ніч стала найкращою у його житті.
І як би соромно перед колишньою подругою мені не було, кохання взяло гору. Я погодилась на пропозицію чоловіка своєї найкращої подруги.
Тепер у мого сина з’явилась справжня сім’я. Ігорчик вступив у Львівський університет на юридичну спеціальність, а Наталя з донькою переїхали в Одесу, ближче до моря. Ігор підтримує зв’язок зі своєю сестрою Анною, яка зрозуміла і пробачила батькові. Наталя вдруге вийшла заміж і я щиро сподіваюсь, що вона хоть в половину така щаслива, як я тепер.
