Коли два роки тому я дізналася про свою незаплановану вагітність, моє серце зупинилося на мить. Наші стосунки з Максимом були сильними, але ми обоє знали, що не готові ще до таких серйозних змін у житті.
Ми розмовляли про ситуацію, і Максим був приголомшений. Він не знав, як реагувати. І хоча він обіцяв підтримати мене у будь-якому варіанті, ми обоє знали, що наше життя вже не буде таким, як раніше.
Ми обоє були занадто молоді, ми мріяли про спільний майбутній відпочинок, далекі подорожі і незалежність. Замість цього нас чекало батьківство. І якщо я вже відчувала певний зв’язок з нашою ненародженою дитиною, Максим залишався далеким та непевним.
Поступово, з кожним місяцем почав зростати моє животик, наші стосунки піддалися невпинним змінам. Максим став більш захопленим роботою, проводив багато часу з друзями, але відчував себе невпевнено в ролі батька. Мені теж важко було змиритися з тим, що ми втратили свободу та можливість бути безтурботними.
Було дні, коли ми просто не могли знайти спільної мови, і наші розмови перетворювались у сварки. Я бачила, що Максим втомився від усього цього, але я не знала, що робити, аби знову налагодити наші стосунки.
Коли народилася наша дочка, Максиму забезпечили декретні вихідні, і він був поруч зі мною в лікарні. В ті моменти, коли ми дивилися на нашу маленьку дівчинку, я бачила, якими батьки ми можемо бути разом. Але навіть тоді, коли ми знали, що кохаємо нашу доньку, наші стосунки не повернулися до старого.
Та важке випробування нашого батьківства, втрачена свобода і страхи змінили нас обох. Ми залишалися разом ради дитини, але відчували, що щось зламалося між нами. Ми обоє розуміли, що тепер маємо нові пріоритети, але наші спільні мрії почали розходитися.
Для нашої доньки ми старалися створити щасливу та злагоджену сім’ю, але доля розпорядилася інакше. Незабаром, після декількох років боротьби, якби пізно, ми прийняли рішення піти кожен своєю дорогою. Наші стосунки більше не були такими, якими вони були раніше, але ми зберегли повагу одне до одного і завжди залишалися батьками для нашої доньки. Ми розійшлись дуже демократично, бо якщо нема любові — навіщо це все?
Важка вагітність і наша дитина розділили нас, але вони також допомогли нам визначити свої індивідуальні шляхи. Наші стосунки можливо були не такими, як ми планували, але я вірю, що наші діти збагачують наше життя своїм присутністю, незалежно від обставин.
