Мені було всього одинадцять років, коли моя мати вирішила вийти заміж.
Її новий чоловік не хотів, щоб я жила з ними, тож мати відвезла мене до баби. Вона ніколи нам не допомагала — її цікавив лише новий чоловік, а ми з бабою ледве виживали на її пенсію. Баба завжди недолюблювала мою матір, але мене не відкинула. Дякувати Богу, я схожа на батька.
Грошей було мало, але ми справлялися. Баба стала мені замість батьків. Я розповідала їй про все: перше кохання, підліткові кризи, сумніви. Вона завжди підтримувала мене.
Коли я вступила до університету, баба померла. Інших родичів у мене не було. Я отримала її хату. Лише коли оформила всі документи, з’явилася моя мати. Ми не бачилися роками.
Вона запропонувала помінятися: у них тісна двокімнатна квартира, а в мене — просторий будинок. Казала, що мені одній забагато. Коли я відмовила, вона розлютилася:
— Ти невдячна! Я ж тебе народила!
––––––––––
Я не стала її слухати й відповіла:
— Мене виховувала баба. А де була ти? Викинула мене, наче собаку, одразу після весілля. Тож я тобі нічого не винна.
Після того минуло ще п’ять років. Я вийшла заміж, народила сина. Ми жили в моєму будинку.
Усе було добре: син здоровенький, чоловік працював, я теж. Аж раптом знову з’явилася моя мати. Я не хотіла її впускати в своє життя. Хто так робить? Спочатку кидає дитину, а потім намагається повернутися. Відчинив двері мій син і запитав:
— Мамо, хто це прийшов?
Мати одразу почала:
— Я твоя бабуся! Дозволь мені зайти. Твоя мама не пускає.
— Але ж я тебе ніколи не бачив. Мамо, це правда? Чому ти мені нічого не розповідала?
––––––––––
— Сину, іди до кімнати, поговоримо пізніше, — сказала я й звернулася до матері: — Навіщо ти прийшла? Не хочу тебе бачити. Не вірю тобі.
Вона сіла й заплакала. Розповіла, що її обдурили: продала квартиру, щоб купити нову, але її чоловік забрав гроші й зник. Тепер вона бездомна — і згадала про мене.
— Дай мені тут пожити. У мене більше немає дітей. Ти ж добра, не вижен— Я тебе нічого не винен, — відповів я й закрив двері перед її обличчям, бо досить було одного разу зрадити свою дитину, щоб назавжди втратити її довіру.
