Коли я почала працювати на новому місці, мені пощастило познайомитися з чудовою людиною на ім’я Віктор. Він був доволі комунікабельним і ми швидко стали хорошими друзями. Віктор був чуйним і добрим чоловіком, і в нас було багато спільних інтересів.
Згодом, я дізналася, що Віктор виховує самотужки сина Матвія. Його дружина покинула під час пологів. Віктор з розумінням і любов’ю виховував малого. Він був прекрасним батьком. Мені дуже подобалося його ставлення до малого.
Поступово наша дружба переросла в щось більше. Ми проводили багато часу разом, забирали його маленького сина зі садочка, гралися та проводили разом вихідні. Через цю близькість я все більше прив’язувалася до малого хлопчика. Я полюбила його як власного, віддавала йому всю свою любов та увагу. Часом навіть не зауважувала Віктора поряд. Малий умів заволодіти моїм серцем.
І ось настала довгоочікувана мить, коли я прийняла рішення переїхати жити до Віктора. Я була впевнена, що наша родина буде щасливою разом. Я вважала себе його партнеркою і була готова поділитися всіма радощами і турботами батьківства.
Але, на жаль, життя не завжди йде так, як ми плануємо. Саме в той час, коли я повністю віддавалася цій сім’ї, Віктор привів до нас іншу жінку. Я була шокована цим вчинком і розчарована. Всі мої мрії про спільне щасливе життя зруйнувалися в одну мить.
Я була занепокоєна і прикро відчувала себе в цій ситуації. Я не могла зрозуміти, як Віктор міг зрадити мені і нашу спільну майбутню сім’ю пожертвувати на користь іншої жінки. Це було болюче.
Найприкрішим було те, що я мала попрощатися з двома — Віктором і Матвієм. Часом навіть не знала, кого любила більше. Прив’язалася серцем до обох. Але треба було щось робити. Не жити нам разом.
Я була розчарована Віктором, але не могла не любити малого. Тому підійшла до колишнього чоловіка і сказала, що забираю малого. Віктор вочевидь був готовий до такого кроку.
— Вибір за Матвієм! Якщо він погодиться, то хай іде, — відповів він.
Для малого важко було зробити вибір. Я уявити не могла, що в цю мить відбувалося в його маленькому сердечку. Адже Матвій звик, що в нього є мама і тато. А тепер нам треба навіщось розлучатися. І він мовчав, похнюпившись.
Однак, коли в дім увійшла нова господиня, Матвій зрозумів з ким він тепер повинен залишитися, тому одразу вигукнув:
-Я хочу бути з тобою, мамо!
Я забрала малого і повернулася до себе. Увечері Віктор прислав мені деякі документі через вайбер. Я проглянула і ще більше була приголомшена. З’ясувалося, що у Віктора не може бути дітей. Матвій народився завдяки спермі донора. «От чому я так і не завагітніла від нього. Хоч дуже цього хотіла» — осінив мене здогад.
Життя завжди має свої непередбачувані повороти. Моя історія з Віктором і його сином стала важливим досвідом в моєму житті. Хоча все не склалося так, як я мріяла, однак я рада, що маю Матвія. Віктор підтримує малого матеріально. Отож мені не важко опікуватися дитиною, яка стала мені найближчою в цьому світі. Важливо, що я маю кому віддавати власну любов.