**Щоденниковий запис**
Бувають такі моменти, коли не знаєш сміятися чи плакати. Вчора сталося щось, від чого досі тремтять руки. Вирішила спекти пиріг давно не радувала родину чимосі солодким. Погода за вікном була лагідна, настрій гарний, а онука гралася в кімнаті поруч. Усе було готово бракувало лише яєць. Відкриваю холодильник а їх нема. Хоча ще кілька годин тому вони були на місці. Я спеціально прибрала їх, щоб ніхто не взяв. Але тепер пусто.
Звісно, я запитала у невістки, чи не вона їх забрала чи переклала. І тут почалася буря. Вона спалахнула: «Що? Ви відмовляєте онуці у яйцях? Вона вранці їла омлет!» Я стояла, ніби вкопана, з болем у грудях. Не витримала: «Ти справді нерозумна» Так, вирвалося. Слово жорстоке, але як інакше реагувати, коли тебе звинувачують у скупості через два яйця, які ти сама купила?
А у відповідь почула: «Я куплю свій холодильник, і кожен їстиме своє!» Уявити: під одним д
