Ця шлюбна угода привела мене в світ розкішного життя, але не принесла мені справжнього задоволення і щастя. Тільки тепер через роки почала це усвідомлювати і так прикро стало, що не можу не поділитись!
За декілька років після нашого одруження ми з Русланом стали мешкати у великому розкішному особняку з басейном, приватним пляжем та послугами прислуги. Ми мандрували по розкішним курортам, як Монако, де ми засмагали на сонці й насолоджувалися розкішшю навколо.
Проте, незважаючи на всю цю розкіш і комфорт, я постійно відчувала порожнечу всередині себе. Гроші, машини та розкішне життя не змогли заповнити той пробіл, який виник. Я почувалася самотньою і відчуженою, не знайшовши істинної спільності і розуміння у відносинах зі своїм чоловіком.
Кожного разу, коли я засмагала на пляжі в Монако, мої думки зверталися до моєї студентської давнини і спільного життя з Олегом в орендованій комунальній квартирі. Тоді жили в простих умовах, але ми були щасливі, мали свободу та близькі стосунки.
Розкішне життя, яке я вела, було як маскарад. Ззовні все виглядало ідеально, але всередині я відчувала порожнечу і нещастя. Спочатку все виглядало просто чудово, як то кажуть “з багнюки в царську атмосферу”. Все було для мене: я могла собі купити все що хочу, їздити куди хочу і коли хочу.
Проходили роки і серед усього цього розкішного, але пустого життя, я мимоволі згадувала перше кохання. Це було незабутнє переживання, коли я була молодою і вперше відчула справжню любов. І не зважаючи на усі дорогоцінні прикраси, діаманти та розкішний одяг, ніщо не могло замінити ту ідеальну і сповнену справжнім почуттям любові спільність, яку я ділила з першим коханням.
Коли згадую про Романа, мого чоловіка, я завжди знаходжу себе в задумі. Він був пузатим 50-ти річним чоловіком, якому бракувало молодості і краси, яка так манить наш сучасний світ. Проте, з часом я зрозуміла, що жодні зовнішність і матеріальні блага не можуть створити справжню любов і щастя.
Те, що мені так бракувало в моєму шлюбі, було тим, що я знала з першого кохання — спільність і зв’язок, які мають основу на справжній любові. Роман був добрим чоловіком, але наші відносини були в основному засновані на матеріальних благах та соціальному статусі.
У моєму серці завжди була ностальгія за тим прекрасним часом, коли ми з Олегом ділили свої мрії та бачили усю красу світу. Те почуття внутрішньої спільності та безумовної прив’язаності було неперевершеним.
Тільки після розлучення я зрозуміла, що гроші та розкіш не мають значення, коли немає справжньої любові і спільності. Життя повинно бути про баланс і знаходження того, що справді робить нас щасливими.
Я зрозуміла, що щастя полягає в тому, щоб бути з тими, кого ти любиш, і жити заради власних цінностей і мрій. Мені зараз 40 і я хочу знайти справжнє кохання, поки не пізно!
