**Щоденниковий запис**
Знову той самий розмовник.
— Ти знову купив не той хлеб. Я ж казала — без насіння, — Наталя поклала буханку на стіл, навіть не глянувши на Олега.
— Він був останній, — спокійно відповів він. — Чого ти лаєшся? Нормальний хліб.
— У Данилка потім живіт болить. Тобі легко говорити, не ти йому вночі ліки даєш і сидиш поряд.
Олег на секунду заплющив очі й повільно видихнув. Відставив торбу з продуктами далі, біля вікна, і сам сів на табурет там же. Ніби намагався триматися подалі від сім’ї. Хотів бути ближче, але не міг.
У двері подзвонила Оксана. Прийшла з гостинцями та уОлег зупинився біля порога, обернувшись до Наталі, і тихо промовив: «Давай спробуємо ще раз, але вже інакше».
