Я через це й одружуватися не хочу. Не вірю жінкам! А ти не смій через дурниці родину руйнувати, чуєш?
Я вже доїдав яєшню й допивав каву, коли дружина, почервонівши, збентежено й ніяково запитала:
У тебе є інша?
Звідки ти
Не бреши, Олеже. Просто скажи правду.
Тепер уже я почервонів таке зі мною буває рідко, лише коли не можу сказати правду, але й брехати не хочу.
Можеш мовчати. Я все зрозуміла.
Як ошпарений, я вискочив на вулицю. Весь день не знаходив собі місця: ситуація вибила мене з колії, а рішення треба було приймати. Брехати дружині я не міг вона була надто важливою в моєму житті.
Так, у мене була інша. Молода, гарна, шикарна посміхнетеся, з головою понесло, лишився лише тестостерон, що сочиться з усіх щілин?
А ось і ні! Не молодша й не краща за дружину. Однокласниця. Перше, невдале кохання. Незакритий гештальт, як то кажуть. Випадково зустрів через багато років.
Олежко, це ти? Ого, не впізнати. Прямо, панове з Києва!
Я завмер. Переді мною з насмішкою стояла Оксана.
Я стояв як дурень, відчуваючи себе ніяково. Вона оглянула мене з ніг до голови та сама мучителька (у школі давала мені клички, які всі підхоплювали).
Ходімо, посидимо в кафе, побалакаємо. Ось зараз ще одна наша знайома вийде.
Я не встиг відповісти, бо з магазину вийшла вона Маряна. Світловолоса, тендітна, ніжна. Побачивши мене, посміхнулася.
Олег Петренко, це ти? запитала вона тим самим, знайомим до болю голосом. Скільки ж минуло!
Я лише посміхнуся у відповідь у горлі стиснуло.
Звичайно, я повів їх у кафе, ми гарно поговорили, а наступного дня, не в силах стримувати емоції, зустрів Маряну після роботи.
Вона не здивувалася, прийняла це як належне. Ми знову сиділи в кафе, тепер удвох, а потім я опинився в її квартирі і зник!
Так минуло півроку. Весь цей час я жив у двох світах. У першому родина: діти, Андрійко й Софійка, яких я обожнюю, і дружина, яку я кохав і кохаю.
Так, кохаю почуття не зникло, вони лише притулилися глибше.
Другий світ Маряна, вибух емоцій, щастя володіння, любов. Якби можна було, я б так і блукав між цими світами. Саме тому, коли дружина все розгадала так раптово, я не був готовий.
Єдине, що спало на думку до кінця дня треба пауза. Справжня, не для когось одного. Щоб подумати й зробити вибір.
Я вже хотів дзвонити Наталі, дружині, але вона мене випередила.
Олеже, я з дітьми поживу у батьків. Мені треба час, сказала вона. Лише про одне прошу будь поруч із Андрієм і Софією. Вони люблять тебе, і засмучувати їх зарано не хочу.
Ще більш збентежений, я пішов додому. Я думав, що рішення залежить лише від мене, але дружина теж мала право вибору і не на мою користь. Що ж, таке її право.
Кілька днів я думав про Маряну (все було яскраве й нове) і про Наталю (дружину). Згадував лише добре не хотів втрачати ні ту, ні іншу.
Не знаю чому, але раптом захотілося подзвонити шкільному другові, Тарасу. Ми дружили з дитинства, разом служили в армії. Колись обидва були закохані в Маряну без відповіді. Можливо, тому я й подзвонив.
Домовилися зустрітися. Я запросив його до себе на дворі лив дощ, і сидіти в кафе не хотілося. Тарас був неодружений, жив із батьками, а я тепер тимчасово вільний.
Після роботи зайшов у магазин, купив вареників, ковбаси й пляшку горілки (що ще треба справжнім чоловікам?) і пішов додому чекати друга.
Оце так хата! Затишно! Радий за тебе! Коли ж у мене буде таке? сміючись, сказав Тарас, стискаючи руку й озираючись. До речі, у твоєї дружини подруг немає?
Пішли на кухню. Я вже все порізав, лишилося зварити вареники.
А де ж Наталя? здивувався Тарас. Хотів їй подякувати за гостинність, а ти сам? Чому не сказав? А я торт купив
Зїмо. Вона з дітьми у батьків на час. Ну що, по першій?
Випили. Потім ще. І лише тоді я розповів Тарасові про Маряну, про наш бурхливий роман і про мою дилему. Він довго мовчав, що було для нього незвично.
Чого мовчиш? Ти ж теж за нею колись сох. Чи й досі?..
Ні, що ти! Тепер точно ні, нервувато засміявся Тарас. Слухай, скажу тобі правду тобі це не потрібно. Я знаю, про що кажу.
І що ж ти знаєш? закипів я. Вона тоді нікого не обрала, а якщо й пішли якісь плітки я їх слухати не буду!
Я жив із нею півроку, Олеже, втомлено сказав Тарас. Вона тоді вже розлучилася. А знаєш, з ким була у шлюбі? З Сашком Рибаком, памятаєш такого?
Рибак? Не знав. Вона казала, що розлучена, але про чоловіка ні. Так, він їй колись подобався
То роз
