Відправляючи свою доньку на навчання до Києва ми ніяк не думали, що станеться саме така ситуація.
Я, як і кожна розумна та любляча мати, старалась та з усіх сил виховувала доньку правильно, щоб вона в майбутньому виросла хорошою людиною, про яку б ніхто не смів слова поганого сказати чи дорікнути мене за її виховання.
Проте нещодавно ми дізнались, що наша дівчинка не така, як ми думали про неї. До нас дійшла чутка, що вона зустрічається з дуже забезпеченим чоловіком, який робить для неї все та виконує любу забаганку, бо нібито кохає нашу Софійку. Та ба більше, він часто дає їй гроші прямо в руки, а це дуже нагадує плату за т іло. Ніколи не думала, що моя донька виросте саме такою жінкою, яка любить гроші…
Я не хотіла в це вірити, думала це все просто чутки і тому подібне, але Софія сама все підтвердила – вона справді «закохалась» та почала зустрічатись з цим Яном. Ага, знаю я це її «закохалась». Ну зрозуміло ж, що поїхала до мегаполісу і ось гроші очі затуманили. А в житті ж головне духовне, а не матеріальне. От я в її віці про гроші навіть не думала, а думала про книжки, навчання. Я навіть за ручку з хлопцем боялась потрималась, а вона таке чудить.
Ну не може бути, щоб багатій з мегаполісу закохався в дівчину з маленького міста. Так, наша Софійка дуже красива та розумна, але ж цим багатим чоловікам подавай легкодоступних та тупеньких. Він точно користується Софією та скоро покине. Але ж так жити не можна. Це ж соромно, бути дівчиною, якою користуються і любити гроші.
Ой, я не знаю що буде, якщо все наше містечко дізнається – так ж я з сорому помру! Мене ніхто на роботу не візьме тоді, якщо дізнаються яка в мене донька. Вона про мене з батьком не подумала, як нам жити доведеться з такою ганьбою. Ми з чоловіком не розповідали нікому про це горе, але він все таки ляпнув своїй сестрі та тепер до нас телефонують родичі та хтось пропонує допомогу в нашій ситуації, а хтось називає нас дурнями, мовляв як ми можемо так про свою доньку говорити, не знаючи всіх деталей їх відносин. Нібито могло статись так, що вони справді покохали один одного і чоловік просто в міру своїх можливостей балує Софію, а я, така ненормальна мама, хочу зруйнувати її щастя.
Як? Яке кохання? Не вірю! Вона точно не просто так отримує ці всі подаруночки та гроші, бо він нею користується, а вона з радістю все робить ради тих купюр. Мені навіть всіх деталей не потрібно знати, мені й так все зрозуміло!
Я намагалась змусити Софію завершити ці стосунки, бо ж не гоже так жити. Люди що скажуть, як мені з такою ганьбою жити і тому подібне, але вона доводила, що вони обоє кохають одна одного та Софія все одно працює, а не сидить на його шиї. Нібито вона не за гроші з ним. Я відповіла, що не вірю і таке не можливо, а донька лише образилась на мене та перестала розмовляти. А я образилась у відповідь. Я краще знаю, що буде добре для неї, а що ні, бо я прожила більше часу ніж вона, а значить досвіду в мене більше. І я точно знаю, що кохання в таких парах немає, тим більше з боку жінки!
А ви як думаєте: хто з нас правий? І як мені тепер жити з важкістю цієї ганьби, на яку мене прирекла власна донька?
