Максим — найкращий хлопець, якого я коли-небудь бачила. З першого моменту, коли я його побачила, я відчула, що щось особливе відбувається. Він був привабливим, з веселим посмішкою та харизмою, яка мене просто зачарувала.
З кожною наступною лекцією у професора Петренка, я все більше закохувалась. Він був не тільки красивим, але й розумним, талановитим та впевненим в собі. Його присутність здатна була розквітнути навколо себе і принести радість всім.
Ми проводили багато часу разом, навчалися, гуляли, розмовляли про все, що тільки приходило в голову. Він став моїм найкращим другом і найближчою людиною у моєму житті. Його присутність заповнювала мої дні радістю та надією.
Але мої почуття до Максима переросли у дружбу. Я почувала, що моя любов до нього стала сильною і безумною. Кожен раз, коли я бачила його, моє серце билося швидше, а кожен його дотик був для мене чарівним.
Але я боялася зізнатися у своїх почуттях. Я не знала, чи відчуває він те саме до мене. Моя тривога і страх переважали, і я продовжувала приховувати свою любов у глибині серця.
Максим був популярним серед дівчат, і мені здавалося, що я не маю шансу здобути його серце. Я переживала, що можу втратити його як друга, якщо він дізнається про мої почуття.
Максим розповідав мені про своїх дівчат і ми часто гучно сміялись разом. Я створювала жарти та меми, щоб пожартувати на їхню тему. Зовні все виглядало як безтурботний ігровий процес, але всередині мене все боліло.
Чути Максима розповідати про свої зустрічі з іншими дівчатами, про їхні поцілунки, походження в кіно та зустрічі вдома на чашку чаю, розривало моє серце на шматки. Я прикривала свою рану сміхом і жартами, але в глибині душі була повна біль і ревнощів.
Мої почуття до Максима змішувалися зі зневірою та самозаглиблення. Я запитувала себе, чому я не можу бути тією дівчиною, з якою він проводить час із задоволенням. Чому я не можу бути тією, ким він цікавиться і з ким хоче проводити свої найбільші миті.
Та реальність була жорстокою. Я була тільки його другом, супроводжуючи його в усіх його пригодах, але завжди залишаючись поза межами його романтичних почуттів. Мій сміх був маскою, що ховала мої сльози і серцевий біль.
Тим не менше, я не змогла відверто висловити свої почуття. Я боялася втратити Максима як друга і наш зв’язок, що був дорогим для мене. Я була змушена терпіти та висміювати його романтичні відносини з іншими, несучи цю рану в собі.
