Сірі хмари завжди супроводжували моє життя, і ніщо не могло розсіяти їх, навіть якщо хтось би намагався допомогти мені. Я була мамою, але алкоголь вже давно взяв надо мною гору. Мої діти страждали від моєї небажаної залежності, і я навіть не могла уявити, наскільки ж вони постраждали.
Мої діти, Саша і Марічка, виросли в атмосфері хаосу і небезпеки. Я занедбувала їх, забувала про свої обов’язки матері, тільки прагнучи втекти від реальності в світ алкоголю. Мої діти мали страждати від цього, і я розуміла, що я втратила надію на те, що колись виправлю свої помилки.
Але одного дня все змінилося. Я розуміла, що я достала до дна, що моє життя стає порожнім і безглуздим. І в той момент я вирішила, що це не те, чого хочу для своїх дітей. Я бачила, як вони страждають через мої вчинки, і моє серце боліло від цього.
Почалася моя боротьба залежністю. Це була нелегка дорога. Я звернулася по допомогу до реабілітаційного центру, де отримала підтримку, якої мені так не вистачало. Я проходила лікування, підкріплювалася новими знаннями і навичками, які допомагали мені встати на ноги.
Поступово, з кожним днем, я відкривала нове життя. Я вчилася жити без алкоголю і знову бути матір’ю для своїх дітей.
Для мене реабілітаційний центр став місцем відродження і надії. Я знайшла там розуміння та підтримку, яку довго шукала. Але серед усього найціннішим подарунком став Олег.
Олег був колегою з групи підтримки. Він був харизматичним і вмів підтримати кожного. Ми проводили багато часу разом, розділяючи наші історії та надії. Він бачив у мені більше, ніж просто жінку, що бореться зі залежністю. Він бачив справжню мене, людину, яка тяжко працює, щоб стати кращою версією себе.
Поступово наші почуття розквітали. Ми проводили багато часу разом, гуляючи по прекрасному парку поруч з центром, обговорюючи наші мрії та плани на майбутнє. Я відчувала, як Олег підносив мене над звивинами мого минулого, і я почувалась живою знову.
Але ми були обоє уразливі. Ми знали, що наша реабілітація має бути головним пріоритетом, і були обережні, щоб не допустити, щоб наші почуття заважали нашому одужанню. Ми прагнули стати сильними і самостійними, щоб знову займати своє місце в суспільстві.
Та не зважаючи на це, ми не могли стримати своїх почуттів. Любов проростала серед нас, міцніючи з кожним днем. Ми підтримували одне одного в нашому одужанні, допомагали подолати спокуси і ставали сильнішими разом. Через 9 місяців я родила йому дитину.
