Коли ми з чоловіком побралися, я уявляла наше сімейне життя по іншому. Вийшла за нього в молодості. Мені ледь виповнилось вісімнадцять. Тоді багато хто рано заміж виходив, от і я вийшла.
Працювала багато. Не люблю сидіти без діла, тому будь-яку вільну хвилину присвячувала роботі. Чоловік працював неповний день. Грошей приносив мало. Основні витрати лежали на мені. Коштів чоловіка ледь-ледь вистачало на продукти харчування. Не раз просила його змінити роботу чи вийти на повний робочий день. Мене годували обіцянками, але все було по старому.
За двадцять років шлюбу народила трьох дітей: двох синів та красуню донечку. Працювала надзвичайно багато. Часто забувала їсти, а згадувала про це, під час головокружіння. Сама тримала дім, заробляла, виховувала дітей, сама подала на розлучення. А навіщо мені той чоловік, якщо він виконує функції рослини?
Довгий час працювала на різних роботах. Отримували, коли як. Мені пощастило два роки пропрацювати в магазині морських делікатесів. Заробляла багато, але через два роки нас закрили. Не знаю чому.
Старший підріс і я змогла їздити на заробітки. Назвіть будь-яке місто України! Скрізь працювала. Завела багато знайомств. Одна моя колега покликала на заробітки в Польщу. Пропрацювала там шість років. Гроші висилала дітям. Ще вісім років витратила на Росію, а останні роки допрацьовувала в Чехії.
Страшенно сумувала за дітьми. Ростуть без мами. Сини великі, а от моя донечка останній раз бачила маму в дванадцять років! Коли сумні думки зжерали мене з середини, нагадувала собі, для чого я тут? Треба заробити дітям на житло. Хто про них подумає? Вони потрібні тільки рідній матері.
Останні рік дався надзвичайно важко. Вік не той. Мене гріли думку про повернення додому. Діти давно купили собі по квартирі. Тепер складала кошти собі на житло. Не знаю, в якому стані моя стара квартирка. Я думала пропрацювати останній рік і відпочивати. Мені вже важко.
Свою місію виконала. Щаслива та задоволена повернулася на батьківщину. Були можливості залишитись за кордоном, але я не захотіла. Люблю свою країну. Ні на що її не проміняю.
Діти жили в нових квартирах, а от моя виглядала жахливо. Потрібно терміново ремонтувати геть усе. На заробітках склала гроші на свої потреби. За ці кошти почала ремонт. Міняла все. Підлогу, стіни, стелі, крани, навіть вікна.
Діти постійно телефонували, але розмовляли не довго. Ми дорослі люди, у всіх свої справи. Старший взяв усе в свої руки. Покликав до себе у гості. Нарешті зібрались за одним столом.
Я не могла натішитися! Міцно обіймала своїх дітей, зацілувала до синців. Які вони гарні, успішні. Шкода, що я не бачила, як вони росли. Ми багато говорили. Діти розповідали про все на світі. Розпитували про життя за кордоном.
Вечір підходив до кінця. Іноді час протікає занадто швидко. Я вже хотіла йти, але діти мене затримали. Подумала, може запросять переночувати. Нічого подібного. Донька вирішила зайти здалеку.
— Мамо, ти ж знаєш про моє навчання?
Звісно знаю.
— Я краща в своїй групі. Мені залишилось довчитися рік, але потім хочу відкрити свій косметичний кабінет. Ти ж знаєш — грошей в мене немає. Ти могла б ще раз на заробітки поїхати?
В мене мову відібрало. В горлі ніби застряг клубок. Це все що їм від мене треба? Вони хоч трішки раді бачити свою маму?
— Я не можу, доню… — Вона скривилась. — В мене вік не той, сил немає. Я багато років пропрацювала за кордоном. Тепер хочу відпочити.
Не хочу згадувати те, що було далі. Я повернулася додому в поганому настрої. Можна подумати, дітей все влаштовувало. Може вони і не раді мене бачити. Діти дзвонили, але постійно прохали грошей. Спочатку гнали назад за кордон, а потім почали просити віддати ті кошти, які я берегла для себе. Мені за що жити? Ремонт треба доробити. Де я гроші візьму?
Діти образились на мене. Десь я зробила серйозну помилку. Все життя працювала на них. Краще б залишилась в Україні, побудувала своє життя, знову вийшла б заміж. Зараз пізно. Не варто думати про минуле, треба дивитися в майбутнє. Закінчу ремонт, заскочу до старих подруг і заведу кота. Сподіваюсь ця істота буде мене любити без якихось корисливих мотивів.
