Я вам більше не служу!
Я вам більше не покоївка!
Привіт, кохана! Маю для тебе велику несподіванку! Приготуй сьогодні на вечерю свою фірмову страву!
Що трапилося? з тривогою запитала Оксана.
Усе чудово! Вечором розповім!
Дзвінок перервався, а жінка з сумнівом глянула у вікно. Надворі стояв холодний жовтень. Дзвінок чоловіка не підняв їй настрою адже за двадцять пять років шлюбу він ніколи не влаштовував несподіванок, тим більше великих.
Двері подзвонили саме тоді, коли вона діставала з духовки фірмове мясо з секретним соусом.
Вітаю, господине! Як смачно пахне! з радістю вигукнув Петро, з гуркотом ставлячи пляшку на стіл. Накривай стіл! Мисливець вдома!
Чого ти такий збуджений?.. О, мисливець? жінка пильно подивилася на чоловіка.
Зараз помию руки і приєднаюся.
Розливаючи вино у келихи, Петро урочисто почав:
Я піднімаю цю чашу за найкращого чоловіка та батька у світі! А також за нас і за дві тижні чудового відпочинку в найкращому тризірковому готелі біля моря.
На мить Оксана навіть зраділа, але чоловік продовжив:
Ти знаєш, що Віталій вміє пірнати з аквалангом?
Що? жінка здивовано здригнулася.
Ну як же, мамо! Віталій, чоловік нашої улюбленої доньки Марічки.
І до чого тут Віталій і Марічка?
Як ти, Оксано? Засиділася вдома? Ми їдемо всі разом одна велика родина!
Жінка поставила келих, навіть не ковтнувши. Втомлено подивилася на чоловіка.
Хто оплатив поїздку?
Звісно ж я! гордо вдарив себе в груди Петро.
Отже, ти двадцять пять років годував мене обіцянками про подорож до райського острова, а тепер хочеш, щоб ми летіли з донькою та зятем?! Та я їх щодня бачу! Вони вдома нічого не готують, бо в нас завжди можна поїсти! Ти навіть продукти їм носиш і за квартиру платиш. Бо вони не розуміють «дорослих справ».
Та ж Марічко почав Петро.
Яка Марічко?! Я народила в вісімнадцять! Умовляла себе, що потім поживу! А що зараз? Мені сорок пять. Нічого не бачила і ніде не була. Працюю вдома. Не відходжу від плити та мийки.
У її очах зявилися сльози. Гіркота стиснула горло.
Оксана любила доньку, але до зятя ставилася байдуже. Жінка вважала, що дорослі мають жити самостійно. Коли в вісімнадцять вона завагітніла та вийшла заміж, їй ніхто не допомагав. Чоловік, який працював у науковому інституті, мало чим був корисний. Вивчившись на бухгалтера, вона до цього дня консультувала кілька фірм. Іноді вся відповідальність за родинний добробут лежала на її плечах.
Оксано! голос чоловіка став різкішим. Що це за сльози? Ми з тобою й так багато часу проводимо разом, а дітям ще треба допомагати.
Ти колись думав про мене?
Звісно! Адже ти теж їдеш! У чому проблема?
Мабуть, проблема в мені прошепотіла жінка і, підвівшись із стільця, пішла у кімнату.
Наступного дня прийшла Марічка.
Привіт, мамо! Не з пустими руками, помахала вона коробкою із замороженою піцою.
Привіт. Мікрохвильовка там, Оксана показала на кухню і сіла у крісло перед компютером.
Мамо, що з тобою? Незабаром приїде Віталік, я думала, що до піци звариш юшку, і чаю.
Кухня там, ще раз показала жінка, не відриваючи очей від роботи.
Чого ти така зла? Тато скаржився, що ти не оцінила його подарунка.
Щоб мене зрозуміти, треба побути мною, тихо відповіла Оксана.
Що ти там бормочеш? Донька прийшла в гості, а ти сидиш і вдаєш, що мене нема! Я думала, ми переберемо речі у шафі, а потім підемо за покупками перед відпочинком. Тому й Віталика покликала допоможе носити!
Оксана не витримала і підвелася з крісла.
Слухай, доню, якщо ти не бачиш, я працюю. Вже двадцять сім років працюю на вас! Щоб твій батько міг спокійно сидіти на дивані без перспектив і нормальної зарплати. Щоб моя донька могла мене використовувати як кухарку та банківську картку для шопінгу.
Вона вдихнула повітря, щоб продовжити, але дверний дзвінок перервав її. Прийшов Віталік. Тридцятирічний чоловік з густими вусами, бородою та постійним скутером.
Вітаю, тітонько Оксано! Я приніс подаруночок! Від усього колективу. Петро теж долучився! сказав він і дістав із рюкзака блендер. Вибачте, що без коробки. Не вліз у рюкзак. Але всі насадки тут.
Ну, хіба не чудово, мамо? Ти ж любиш готувати, то ж чудовий подарунок для господині!
Оксана лише зі смутком посміхнулася і пішла у свою кімнату.
Що з нею? почула вона роздратований шепіт Віталіка.
Не знаю. Може, тато щось наробив. Пі
