У сні, де все було наче справжнє, але водночас немовби розплавлене у повітрі, Марічка прокинулася від крику.
Мам, де мій сніданок? Соломія увірвалася у кімнату, не стукаючи. Я запізнюся на заняття!
Оксана спробувала підвестися, але світ закрутився. Термометр показував тридцять вісім і пять. У горлі ніби горіли вугілля, у грудях хрипіло.
Соломіє, я хвора… Візьми щось із холодильника.
Там пусто! Лише йогурти для Даринки! Донька стояла в дверях, схрестивши руки. Ти завжди тільки про неї й думаєш!
З дитячої почувся плач. Даринка прокинулася. Оксана змусила себе встати. Ноги були ватні, перед очима пливли зелені плівки.
Оксан, де моя сорочка? Тарас виглянув із ванної. Біла, з вишиванкою?
У шафі…
Нема! Ти її прасувала?
Вчора вона ледве пересувалася, намагаючись доглядати малу.
Ні, не встигла.
Чорт! У мене презентація! чоловік грукнув дверима.
Даринка ревла голосніше. Оксана поповзла до неї, взяла на руки. Маленькі пальці вчепилися в її волосся.
Мам! знову донеслося з кухні. Тут навіть хліба нема!
Гроші на полиці. Купи щось по дорозі.
Я не маю часу! У мене тест! Це твій обовязок годувати нас!
Оксана мовчки пішла на кухню, тримаючи Даринку. Дістала з морозилки котлети, кинула на сковороду.
І гречку звари! Соломія сіла за стіл, не відриваючись від телефону.
Поки снідав Тарас, він вийшов у помятій сорочці.
Довелося вдягнути цю. Виглядаю, як жебрак. Дякую!
Оксана мовчала. Говорити було боляче.
У Лізки сьогодні вечірка, оголосила Соломія, накладаючи гречку. Піду до неї. Повернуся пізно.
Мені погано… Може, залишишся? Допоможеш із сестрою?
Ха! Я ж чекала на цю вечірку вічність! І взагалі, це не моя дитина!
Двері грюкнули.
Тарас доїдав, гортаючи новини.
Може, прийдеш раніше? Мені дуже погано.
Не можу. Корпоратив. Ти ж розумієш.
Але я…
Випий парацетамол. Ти ж не прикута до ліжка.
Він почавкував її у скроню гарячу, липку від поту і пішов.
Оксана залишилася з Даринкою. Мала вимагала їжі, ігор, уваги. Вона робила все на автоматі, відчуваючи, як пісок сиплеться з її кісток.
На обід температура зросла до тридцяти девяти. Вона нагодувала дитину, поклала спати й упала на диван. Телефон задзвонив.
«Мам, дай грошей на подарунок Лізці».
Вона не відповіла.
Ввечері Тарас повернувся пяний, з пакетом.
Купив пива та чіпси! Футбол!
Погодуй Даринку. Я не можу встати.
Що, зовсім кінець? він подивився на неї. Чого така червона?
Температура…
Ну, виклич швидку. Де Даринка?
Спіть.
Добре, погодую, коли прокинеться.
Коли мала прокин
