Я більше не готую на всіх! Лише для себе та Софійки. А це чого так? скривився Тарас. Бо в нашій хаті, як я побачила, кожен сам за себе. Ось і живіть так!
Мам, де мій сніданок? Олеся ввірвалася у спальню без стуку. Я запізнююсь до ліцею!
Марія спробувала підвестись, але в очах потемніло. Термометр показував тридцять вісім і пять. Горло ніби піском пересипало, в грудях хрипіло.
Олесю, я занедужала Візьми щось із холодильника.
Там порожньо! Лише сирники для маленької! Донька стояла в дверях, склавши руки на грудях. Завжди тільки про неї й думаєш!
З дитячої почувся плач. Софійка прокинулась. Марія змусила себе підвестись. Ноги підгиналися, перед очима плив туман.
Маріє, а де моя сорочка? Тарас висунувся з ванної. Біла у смужку?
У шафі має бути
Нема! Ти її прасувала вчора?
Марія прихилилася до стіни. Вчора вона ледве пересувалася через гарячку, намагаючись доглядати молодшу.
Не встигла.
От дідько! У мене важливі переговори! чоловік сердито грюкнув дверима.
Софійка плакала все голосніше. Марія поплелась у дитячу, взяла донечку на руки. Малеча притулилася до неї, схлипуючи.
Мам! крик Олесі з кухні. Тут взагалі нічого немає! Навіть хліба!
Гроші на столі, купи собі щось по дорозі.
Я не маю часу заходити до крамниці! У мене контрольна! І взагалі, це твоя робота годувати нас!
Марія мовчки пішла на кухню, тримаючи Софійку. Дістала з морозилки котлети, поставила пательню.
І гречку звари! наказала Олеся, не відриваючись від телефону.
Поки снідав Тарас, він вийшов із спальні у помятій сорочці.
Довелося вдягнути цю. Виглядаю, як жебрак. Дякую тобі!
Марія мовчала. Говорити було важко, а сил на пояснення не лишилось.
У Даринки сьогодні день народження, оголосила Олеся, накладаючи собі гречку. Піду до неї після уроків. Повернусь пізно.
Олесю, мені дуже погано. Може, залишишся вдома? Допоможеш із сестрою?
Ще чого! Я півроку цього свята чекала! До того ж, я не просила народжувати мені сестру! Це ваші проблеми!
Донька схопила рюкзак і вилетіла з квартири, грюкнувши дверима.
Тарас допивав каву, гортаючи новини.
Тарасе, може, прийдеш сьогодні раніше? Мені дуже зле.
Не можу. Корпоратив після роботи. Обовязки, самі розумієте.
Та я ж хвора
Ну, випий парацетамол. Ти ж не при смерті. Якось перебійся.
Він поцілував її у скроню гарячу, вогку від поту і пішов.
Марія залишилася сама із трирічною донечкою. Софійка вимагала їжі, ігор, уваги. Марія робила все на автоматі, відчуваючи, як сили залишають її.
До обіду температура піднялася до тридцяти девяти. Марія ледве нагодувала дитину, поклала спати й сама звалилася на ліжко. У голові гуло, тіло ломило.
Телефон задзвонив. Повідомлення від Олесі: «Мам, дай 200 гривень на подарунок Даринці. Терміново!»
Марія не відповіла. Не було сили навіть підняти телефон.
Ввечері першим повернувся Тарас. Під мухою, із пакетом із магазину.
Купив пива та чіпсів! Сьогодні матч! він плюхнувся на диван, вмикаючи телевізор.
Тарасе, погодуй Софійку, будь ласка. Я не можу встати.
Що, зовсім погано? він нарешті подивився на дружину. Чого ти така червона?
Температура. Весь день
Ну, виклич швидку, якщо зовсім кінець. А де донька?
У ліжечку. Скоро прокинеться.
Гаразд, погодую. Тільки нехай прокидається.
За півгодини Софійка прокинулася. Плакала, кликала маму. Тарас неохоче відірвався від телевізора, взяв її на руки.
Чого ревеш? Ходімо до тата!
Але малеча рвалася до мами, плакала ще дужче. Тарас розгубився.
Маріє, вона тебе кличе!
Дай їй печиво з шафки. І компот.
Де? Я не знайду!
Довелося встати. Кімната захиталася, вона ледве втрималася на ногах. Марія дала донечці печиво, налила компоту. Софійка заспокоїлася.
Олеся повернулася за північ. Марія не спала температура не давала.
Чому не відповіла на повідомлення? почала донька з порога. Мені довелося у Даринчиної мами гроші позичати! Сором!
Олесю, я ледве жива
І що? Телефон взяти не могла? Дві секунди!
Наступного ранку Марію розбудив Тарас, трусячи її за плече.
Вставай! Мені на роботу, а Софійка реве!
Температура впала, але слабкість залишилася. Марія встала, почала одягати донечку.
А сніданок? спитав чоловік.
Зроби сам. Я Софійку до садка відведу.
Сам? Та я ж не вмію! І часу немає!
Навчишся.
Щось у її голосі змусило Тараса замовкнути. Він буркнув щось і пішов на
