Я їду з вами. Штамп про розлучення, всього лиш фарба на бумазі!

Сьогодні фатальний день для моєї долі. Ми з моєю вже колишньою дружиною підписали останні документи про розлучення. Донька залишається з нею. Як не крути, а дівчині потрібне виховання мамо, а не батьком. Чоловік має тільки підтримувати й давати всю любов, яку має.

Квартиру, машину, в цілому, все, що ми заробили, бувши в шлюбі, я залишив дружині. Занадто болісно мені буле бачити ці речі у своєму розпорядженні. Ця вся ситуація й так дається мені не легко. Через мою дурість та сліпоту, я не зміг втримати родину. Дружину ні в чому не звинувачую, навіть навпаки, прекрасно розумію. Вона постійно була сама. Навіть коли підходила до мене поговорити про свої переживання, чи з чимось порадитись, я знецінював її почуття. Мені було не цікаво, бо втомлювався на роботі тільки я…

Ми пішли до нашої квартири, я мав забрати свої речі. Зібралося їх вже чимало. Доведеться машину викликати. Поки я пакувався, Катя підійшла до кімнати, стала у дверях.

Я продаю цю квартиру. Ми переїдемо до іншого району. Занадто багато тут спогадів залишається за дванадцять років. Вони тиснуть на мене, не дають спокійно жити.

Як я прекрасно її розумів. По цій самій причині не захотів залишати собі нічого. Ця квартира дісталась нам важкою працею. Катя та я працювали по дві, інколи й три зміни, щоб виплатити її. Але разом нам все вдалося. Нам завжди все вдавалось, коли ми працювали разом. Чому я починаю це розуміти, тільки тоді, коли прийшов кінець? На душі аж заболіло.

Я зупинився. Взяв за ручку сумку, перекинув її вверх дном, всі речі посипались на підлогу.

-Катю, я їду з вами.

Оцініть статтю
Джерело
Я їду з вами. Штамп про розлучення, всього лиш фарба на бумазі!