В нашому під’їзді живе однокласник мого сина. Хлопець душа компанії, веселий, гарний, але і дуже хитрий. Викрутиться з любої ситуації. Вийшло так, що він до нас приходити по різним причинам. То ключі від квартири забув і треба десь перечекати, хоча його тітка живе буквально в сусідньому під’їзді, то домашнє завдання не записав і прийшов в мого сина попросити, хоча є телефон, але я так розумію, що йому легше декілька поверхів пройти, ніж телефон в руки взяти.
І ці візити були достатньо пізніми. Приблизно в період восьмої-дев’ятої вечора, а бувало і пізніше. Я нічого не казала проти, бо ми і так не спали в цей час, але все одно це трохи невдалий час для гостей. Тим більше не очікуваних.
Якось до мене замість хлопця того завітала його мама. Вечір, ми вже всі зібралися спати, чоловік вже ліг та дивився перед сном телевізор. Син в ванній чистив зуби. Стук в двері, я підійшла, дивлюсь у вічко, а там мама того пацана. Чому вона прийшла так пізно, так ще й без попередження? Телефон в неї мій точно є, бо разом в батьківській групі у Ватсап є.
Я відкрила їй двері і вона ні добрий вечір, ні будьте здорові почала на мене мало не кричати:
-Де твій син! Ану нехай йде сюди! Я йому зараз влаштую! – такі заявочки нас з чоловіком, який на той момент вже прибіг на крик, сильно здивували.
Як виявилось мій та її син малювали фломастером надписи на ліфті, а їх застали за цим хуліганством. Вона ж розповідала, що мій син в усьому винен, він заставив її сина, а її ангелятко просто стояло біля мого сина. Тоді я почала спокійно з нею говорити, бо криком нічого не добитись:
-Послухай, скільки років твоєму сину?
-…Тринадцять.
-О, яке співпадіння, моєму теж тринадцять! Уявляєш? Тоді виникає питання: як мій син заставив твого? Тримав за руку та водив нею? Зв’язав? Погрожував? Чи ще якісь методи використовував?
-Ти зараз хочеш тикнути мені, що мій син поганий, а твій ідеальний? Чи чого ти добиваєшся? – краще б я цього не питала, бо відповідь реально добила.
-Я все дізналась про твого сина! Він рік назад дівчинку в класі штовхнув, а пів року назад під деревом в туалет по маленькому сходив! А місяць назад він копнув бляшанку біля сміттєвих контейнерів!
І тут я розумію, що за деким лікарня плаче, при чому дуже гірко. Я ледве стрималась не обізвати її всіма відомими мені словами та відповіла, що нехай хлопці завтра помиють ліфт від надписів, і що не треба все валити на мою дитину, коли в самої син далеко не ідеальний.
Після цього ні її син, ні вона сама до нас не заходили і ми спокійно собі живемо далі.
