Ми з Інною одружені вже три роки, і якщо спочатку все було ідеально, то останнім часом ми все частіше сваримося. Привід завжди той самий — гроші. Дружина просто не вміє їх витрачати, я не встигаю і кліпнути — як пів зарплати вже зникло!
То крем для обличчя купить дорогий, то нову чашку неймовірної краси за суму, якої вона зовсім не коштує. Ні, я чудово розумію, що жінки люблять все гарне, та й доглядати за собою необхідно, але ж можна розподіляти гроші якось більш раціонально.
От і вчора знову я не стримав обурення: лютий місяць за вікном, а Інна купила полуниці! Ну хіба не можна дочекатися сезону, коли вони будуть не на вагу золота? А ще краще — поїхати тоді в село до моєї бабусі, там же полуниць буде на сніданок, обід і вечерю.
А вночі дружині раптово стало зле, дуже болів живіт, ми обидва злякалися, і я викликав «швидку».
До лікарні поїхала разом, всю дорогу тримав її за руку і заспокоював. Коли приїхали, Інну оглянули лікарі і сказали, що будуть зараз же оперувати, мене відправили додому — не можна стороннім лишатися на ніч в лікарні. І я поїхав.
Зайшов додому, ввімкнув ноутбук і раптом відчув таку радість — можна тепер і пиво в кімнаті пити, і чипси їсти на дивані — немає кому сварити. Можна включити фільм жахів на повну гучність, і шкарпетки кинути абияк — ніхто слова не скаже! Відкрив браузер, щоб знайти якийсь фільм — а тут реклама гарячої путівки на Шрі-Ланку. Інна показувала, дуже хотіла полетіти, але я не погодився — нам кредит за квартиру ще два роки виплачувати, і машину вже поміняти потрібно, а то на нашій іноді страшно їздити вже, не до відпусток.
Глянувши фільм, я вмостився на ліжко і усвідомив, що можу цілу ніч спати по центру, розкинутися «зірочкою» і навіть ковдрою не потрібно ділитися з дружиною. А зранку навіть можу закурити в ліжку, і ніхто не кричатиме на мене — свобода! Я розкинувся на все ліжко і заснув.
А зранку прокинувся — один. І курити в ліжку чомусь більше не хотілося. Хотілося, щоб Інна зайшла у своєму коротенькому халатику з пандочками в кімнату, сіла на ліжко і пригорнулася до мене. І пахла тим кремом, купленим за всі гроші світу, і радісно посміхалася. Який же я дурень, хіба можна було сваритися через якусь полуницю? Вона ж могла стати останнім Інниним задоволенням в житті.
Я ледве дочекався восьмої години і зателефонував у лікарню. Коли медсестра сказала, що дружину вночі прооперували, все в порядку і можна її відвідати, я ледь не стрибав від щастя — вона жива, з моєю коханою все буде добре!
По дорозі в лікарню я зупинився біля супермаркету, щоб купити полуниці для Інни. Бог з ними, з грошима, я більше ніколи не буду засмучувати свою жінку через такі дрібниці. Шкода, що я зрозумів це тільки коли вона опинилася в лікарняному ліжку, але тепер я точно знаю, що найбільше за все боюся втратити свою дружину, і робитиму все, щоб вона частіше посміхалася.
