Втікала від ч0ловіка соци0пата через п0ліцію та суди

Мій чоловік дволика людина. З початку наших відносин був уважний, на кожне побачення дарував мені квіти, або якісь дрібнички. Така уважність до мене не змогла залишити мене рівно душною. Через рік ми одружились. Ще через декілька народився син. А ще через три дівчинка. Все, ніби в казці. Проте так можна було сказати тільки зі сторони. В реальності все було геть інакше. Після одруження чоловіка ніби підмінили. Він став гірше тиp ана.

В мене не залишилось подруг, або навіть просто знайомих, з якими можна було поговорити. З роботи також звільнилась. До батьків також мене не відпускали, тільки на свята. Цілими днями мусила сидіти вдома, готувати їсти, та дивитись за дітьми. Бувало, чоловік робив мені неочікувані візити серед дня, з перевірками. Намагався зловити мене з коханцем, якого в мене і в думках не було. Перший час мене веселили його ревнощі. Думала що якщо ревнує, значить любить, але згодом це перестало бути в рамках здорових відносин. Ще з появою першої дитини чоловік почав говорити, що хлопчик нагуляний, на нього не схожий геть. Хоч насправді вони були як дві каплі води. Коли вже появилась друга дитина, сварки з цього приводу тільки збільшились в геометричній прогресії. Кожен день я змушена була доводити що це його діти, що в мене нікого немає. Сварки переросли в по6 иття. З дo му, навіть просто в магазин чи у двір не виходила, було соромно показати всі свої си Hці. Свідками цих сцен постійно були діти. Вони плаkали та просили, щоб татко перестав ображати  маму. Це все глибоко раHило душу.

Нещодавно мені трапився момент вилізти с цієї ями. Чоловіка вперше за наше подружнє життя відправили у відрядження. Цілий тиждень я була сама! Ну майже. Чоловік попросив свого доброго друга дивитись за мною, щоб я не загуляла. Але ж Валентин, так звали друга, навіть не підозрював, що я терплю, та як ми живемо. Понадіявшись на його розуміння, я розповіла йому все, не ховаючи ні крихти правди. Почувши мою розповідь, чоловік довго не міг повірити свої вухам. На докази показала всі сиH ці, які на останок залишив мені мій любий чоловік.

Не питаючи нічого, він запропонував відвезти куди мені потрібно. Попросила завезти мене до лікарні, щоб зробити тест на батьківство, потім до поліції та суду. У відділенні поліції я написала заяву про сімейне нAC илля, там же й зафіксували всі мої

по6 иття. Старший син вже вмів гарно розмовляти й все розумів, тому всі мої слова підтвердив. Далі з заявою ми поїхали до суду, де я передала на розгляд всі документи.

На здивування чоловіка, коли він повернувся, вдома нікого не було, а на столі документи зі сто відсотковим результатом на батьківство. Згодом його викликали до суду, після чого той отримав обмеження на приближення до родини, та три роки умовно. Ось і отримав, на що напрошувався.

Оцініть статтю
Джерело
Втікала від ч0ловіка соци0пата через п0ліцію та суди