У світі, де все здавалося цінним тільки тоді, коли мало відомий бренд і високу ціну, люди часто забували про найважливіше людську гідність. Ця пригода сталося в давні часи, під час закритого благодійного прийому в розкішному готелі на центральній вулиці Києва.
Зала сяяла від світла люстр і блиску діамантів. Катерина, вражаючи всіх присутніх золотистою сукнею, під руку з Миколою, смакували рідкісне закарпатське вино та жваво перемовлялися про гостей. Та їхні жарти урвалися, щойно у залі зявилася молода дівчина на імя Ярослава. Вона носила просте, виразно зношене бежеве пальто та звичайні черевички.
Катерина ледве встигла стримати погордливу посмішку, грубо загородила Ярославі шлях. Вона зневажливо окинула поглядом її скромне взуття й насупилася. Микола, схилившись до Катерини, голосно прошепотів:
Та то, певно, прибиральниця двері переплутала. Службовий вхід з іншого боку, хіба ні?
Катерина зігнула долоню, мовби захищаючись від чогось потворного, і сказала:
Донечко, біля Михайлівської площі є безкоштовна кухня туди й іди, щоб не псувати мені свято!
Ярослава не відвела погляду. Стояла тихо й гідно, дивлячись Катерині просто у вічі. У її мовчанні відчувалась сила, якої бракувало всім коштовностям тієї зали.
У цей час до них спішив поважний сивочолий пан у дорогому костюмі пан Богдан, голова благодійного фонду. Він і не глянув у бік Катерини з Миколою, які вже чекали вклонитися. Чоловік зупинився перед Ярославою і з шанобливою усмішкою схилив голову:
Пані Дорошенко! Пробачте, приватний літак прилетів раніше, ніж ми чекали. Договір на купівлю концерну вже підготовлено, лишилася ваша підпис.
Обличчя Катерини знітила біла тінь; щелепи обвисли від подиву. Її рука мимоволі відпустила келих із дорогим вином, і він з дзвоном розбився об мармурову підлогу.
Ярослава з особливою спокійністю прийняла ручку від асистента й, навіть не знімаючи старого пальта, підписала документи розмашистим почерком.
Повернувшись до приголомшеної Катерини, Ярослава тихим, та холодним голосом сказала:
До речі, Катерино, це вже не твоє свято. Я щойно придбала цю будівлю і компанію твого чоловіка також. Більше твоя «естетика» тут не потрібна. Охорона, проведіть гостей.
Микола і Катерина безсило завмерли, а охорона чемно, однак наполегливо виводила їх із зали.
Хто зна, чи згадували вони потім цю ніч, але в ті часи ще раз довелося всім переконатись: ніколи не суди людину за її одягом. Під старим пальтом може приховуватись саме та сила, яка завтра змінить твою долю.
