— Добрий день, Стефано. Як справи? Давно не бачилися. Донька ще не заміжла? — зупинила біля крамниці стару подругу знайома.
— Будьмо. А тобі чого цікаво? Хлопець на прикметі є? Нам швидше за все не підійде. Моя Оксана вихована, книжки розумні читає, — так само сухо відповіла Стефано, не дуже радіючи розмові.
— Не ображайся, від книжок цих користі мало, Стефано. Від розуму буває лише горе. Вибирайте, а то й залишиться донька старою дівою, тоді спасибі тобі не скаже.
— Не каркай. А ти вже не свого синочка часом нам підганяєш? — не дала себе обійти Стефано.
— Ох, Стефано! Язик у тебе… — зітхнула подруга.
— Ліпше нехай книжки читає, аніж по клубах швендяє. Ось у Галки, донька народила без чоловіка, підкинула матері на старість онуку й подалась.
— Але як ти свою доньку в ежах тримаєш, теж не діло, — парирувала старинна знайома.
— А ти лізь у наше життя з порадами. Краще за сином своїм дивися, як би й зовсім не спився, — Стефано підхопила сумки й пішла, бурмочучи себе під ніс. — Щоб тебе й не бачити більше…
Вдома вона поставила продукти на кухні й увійшла до кімнати доньки.
— Усе книжки читаєш? Ще Шевченко казав, що від розуму лише горе буває, — випалила вона.
— Не Шевченко, а Франко, — поправила Оксана.
— Та яка різниця? Сходи до крамниці, молока немає. Або прогуляйся, сидиш цілими днями, очі собі зіпсуєш.
— Мам, що з тобою? То не пускаєш, то й проженяєш.
— Набридли мені ці розмови. Я не проти, щоб ти життя влаштувала, але кого знайти? — Стефано махнула рукою й вийшла.
Оксана закрила книгу й задумалася. Мати виховувала її сама. Якщо лаяла, то звинувачувала: «У тебе батьківський характер». Маленька Оксана просила показати фото батька.
— Та не знаю, де воно. Знайду — покажу, — відмахувалася мати.
Заміжньою Оксана зрозуміла: фото ніколи не існувало. Ймовірно, батько навіть не знав про її існування.
Може, і вМоже, і справді, вона схожа на нього — така сама мрійлива й ніжна, але зараз, тримаючи руку Алексея й бачачи, як Митько сміється разом із ним, Оксана зрозуміла: найголовніші зустрічі дарує саме доля, якщо вірити в них, не зависаючи у минулому.
