Сину, з Богом, щасти тобі на іспитах, хвилюючись, провожала Марина свого єдиного сина Тараса до університету.
Він їхав на вступні іспити до сусіднього міста. Вона підбадьорила його, нагодувала сніданком і відправила здобувати нові вершини.
Дякую, мамо, не хвилюйся, все буде добре. На бюджет, звісно, навряд чи потраплю за сином захлопнулися двері, а чоловік вже поїхав на роботу.
Марина з Олегом прожили двадцять два роки. За цей час вони виростили сина Тараса доброго, розумного хлопця. Батьки були впевнені, що їхнього сина чекає тільки найкраще. Він ріс у достатку, подорожував із ними, був оточений любовю. Тарас теж не створював проблем спокійний і відповідальний.
Коли Тарас був малим, Марина з чоловіком крутилися як білки в колесі, а сина залишали на бабусю. Так вони починали свій невеликий бізнес. Марина торгувала на ринку, але згодом усе встало на лад, зявилися вільні гроші.
Марино, годі тобі стояти на ринку, пропоную оселитися вдома та займатися хатніми справами, якось сказав Олег.
Але ж я хочу, щоб нам усього вистачало, тому й повинна допомагати, заперечила дружина, та й сидіти вдома нудно.
Ти ж завжди знала мої погляди: дружина має бути хранителькою домашнього затишку, а чоловік годувальником, нагадав Олег.
Марину з дитинства вчили, що жіноча доля слухатися чоловіка, зберігаючи родину. Та й що вона могла сказати? Причини відмовитися не було. Тил забезпечений, бізнес квітне.
Наша нова квартира, яку ми щойно взяли в іпотеку, потребує догляду, а син турботи. До того ж Тарасик незабаром піде до школи.
Згодна, Олеже, я не проти. Час звивати наше затишне гніздечко. Ти завжди мудро міркуєш, посміхнулася дружина.
У глибині душі Марині подобалося самостійно приймати рішення, бути активною, адже вони з Олегом разом починали справу. Але вона змирилася зі своєю долею, ставши господинею, хранителькою вогнища. Хоча все одно підтримувала чоловіка, вела бухгалтерію, виправдовуючи свою економічну освіту.
Маришко, пропоную купити дачу за містом, якось оголосив Олег. Машина в нас є, тож їздити не проблема. Відпочиватимемо на свіжому повітрі, особливо влітку.
Ого, Олеже, ти втілюєш мої мрії! Я теж хотіла це запропонувати, погодилася дружина. І, незважаючи на зайнятість чоловіка, вони проводили вихідні, а іноді й відпустку, на дачі.
Того ранку, коли Тарас поїхав на іспити, Марина вирішила спекти пиріг, щоб заспокоїтися. Вийшовши на кухню, вона дістала з шафи борошно.
Нічого, вступить Тарас, хоч і на контракт, у школі вчився нормально, думала вона.
Раптом у квартирі хлопнули двері: Невже Тарас повернувся, щось забув? Чоловік уже дві години як на роботі.
Але це був Олег.
Що трапилося? Чому не на роботі? здивувалася дружина.
А ти ж до матері збиралася? Здається, казала, що вона хвора, не дивлячись у вічі, спитав Олег.
Так, до мами піду після обіду. Тараса провела, ось пиріг хочу спекти. Хвилююся за сина.
Олег помовчав і сказав:
Ну що ж, може, так і краще, вирішимо одразу. Я йду від тебе, бо кохаю іншу. Розлучення оформлю сам. Прийшов за речами, вже збираю.
Світ Марини розсипався. Вона оніміла, говорила щось плутане, незвязне. А чоловік склав речі у валізу. Їй здавалося, що в кімнаті бракує повітря, дихати стало важко.
А як же Тарас? Зараз його травмувати не можна, іспити ж. Давай хоча б трохи почекаємо.
Що Тарас? Я вирішив, що йому не треба вступати. На бюджет не пройде, а на контракт я грошей не планував. Витрат і так багато. Нехай рік пропрацює або в армії відслужує, говорив Олег спокійно, ніби це давно обговорене.
Олеже, це ж твій син, єдиний! Не роби йому так. Підтримай.
Не істерь, Марино, все вирішено. Мені теж не легко. І вийшов, грюкнувши дверима.
У квартирі залягла мертва тиша, а в голові крутився один і той самий питання:
Що ж тепер з Тарасом? Нічого йому не скажу доки не здасть іспити. Скажу, що батько поїхав у відрядження.
Марина була не в собі. У голові тіснилися тривожні думки. Потім вона дізналася, що чоловік ще два місяці тому переписав майно і половину квартири на свою матір. І обоє мовчали. Хоч перший внесок вони заробили разом.
Ось так! Я наївно йому вірила, а він підлості творив за моєю спиною, а я навіть не підозрювала.
Незабаром повернувся Тарас. Як і очікували, вступив на контракт. Як тільки зайшов додому, відразу відчув щось не те. Мовчки дивився на матір.
Тарасе, у нас ситуація Батько нас покинув, пішов до іншої. Навчання за кошти ми не потягнемо, він сказав, що грошей не дасть.
Тарас не повірив, подзвонив
