Учора був справді спекотний день. Повітря стояло нерухомо, асфальт плавився під ногами, і єдиним моїм бажанням було якнайшвидше дістатися додому та ввімкнути кондиціонер. Але перед цим я вирішила зайти до супермаркету купити щось на вечерю.
На парковці я йшла повз машини, прижмурюючись від сонця, коли раптом відчула щось… дивне. Обернулася і побачила її. Вівчарку. Вона сиділа в закритій машині, страждаючи від спеки. Мене обурило: скло запотіло, собака важко дихала, язик висунутий, очі скляні. Було видно вона вже на межі. Якщо на вулиці +30, у машині значно спекотніше.
На лобовому склі я помітила записку з номером телефону. Подзвонила. Відповів чоловік. Я намагалася спокійно пояснити:
«Вашій собакі погано від спеки, повертайтеся негайно, відкрийте хоча б вікно!» Але у відповідь почула холодне:
Я залишив їй воду. Це взагалі не ваша справа.
Вода справді була але в закритій пляшці. Я кипіла від лютості. Як, скажіть, собака може пити з пляшки?! Я більше не могла чекати. Підняла найближчий камінь і з усієї сили вдарила по склу. Воно з тріском розсипалося. Сигналізація завила на всю парковку, але мені було байдуже.
Я витягла собаку на вулицю. Вона впала біля мене, важко дихаючи, але вже почувалася краще. Я облила її водою та кликнула на допомогу.
За кілька хвилин прибіг той самий «господар». Обличчя перекривилося від злості:
Що ви наробили?! Я викличу поліцію!
Коли приїхали поліцейські, сталося те, чого ніхто з нас не очікував. Він викликав. Але поліція, вислухавши обидві сторони та побачивши стан тварини, вирішила, що порушила закон не я. Йому виписали штраф, завели справу за жорстоке поводження з тваринами, а мені стиснули руку та подякували.
А собака?
Зараз вона вдома, у мене. Ситий, щасливий клубочок відданості. Та сама вівчарка, що вчори ледь не загинула через чиюсь безвідповідальність, сьогодні спить біля моїх ніг. І, знаєте, я б знову розбила скло. Без вагань.
Не розумію таких безвідповідальних людей, які не усвідомлюють, що тварини такі ж живі істоти, як і ми. Вони потребують турботи. Це не іграшки!
