Зранку Михайлові Сергійовичу стало геть кепсько. Дихати не міг.
Кириле, мені нічого не треба. Ні твоїх піґулок, нічого. Єдине дай зі Славком попрощатись. Прошу. Відєднай це все від мене
Він кивнув на систему.
Не по-людськи іти так. Чуєш, Кириле, не можу
Сльоза скотилася йому по щоці. Кирило розумів, якщо вимкне ці шланги, то, може, й до коридору не дотягне.
З усієї палати підтяглись мужики.
Кириле, та не вже геть нічого? Не по-нашому якось
Та я розумію Тут же ж лікарня, стерильно ж все, правила
Та кіт із ними! Дивись людині навіть прощатися заборонено!
Все Кирило розумів. Але що йому зробити? Зітхнув. А потім махнув рукою. До біса ті правила, і тату привіт з його корпорацією. Хотів нехай і виганяють! Різко обернувся а Оленка так дивиться, аж ним пишається.
Кирило вибіг на двір.
Славко, ну, йдемо тихенько Може, й не помітить ніхто. Йди до господаря.
Тільки двері відчинив тут і загородили прохід. Перед ним стала Галина Едуардівна.
Це ще що ти затіяв?
Галино Едуардівно Прошу, щиро. Пять хвилин. Дайте їм попрощатись. Я все розумію. Ви мене звільните, хай.
Вона постояла мовчки. Що там у неї в голові крутилося? Але раптом відійшла вбік.
Були б усі такі капосні, як ти І хай вже й мене звільняють.
Славко, за мною!
Кирило рвонув коридором лікарні, Славко поруч. Оленка вже вперед вибігла й двері тримає. Собака, наче щось відчувши, вмить підлетів до палати Ще стрибок і Славко на задніх лапах перед ліжком Михайла Сергійовича, передніми вперся у край ліжка. У палаті тиша хоч голкою киш. Чоловік очі відкрив. Спробував підняти руку та не виходить. Шланги заважають. Тоді взяв, другою рукою вирвав.
Славко! Прийшов ти
Собака голову на груди Михайлові Сергійовичу поклав. Той погладив його. Раз-другий Посміхнувся. І так та посмішка й застигла. Рука впала. Хтось шепнув:
Пес плаче
Кирило підійшов ближче. Славко й справді йшов сльозами.
От і все Ходімо, ходімо вже
***
Кирило прихилився на парканчику, а Славко в кусти і влігся. Підійшов один із палатних, той, що першим віддав котлету. Протягнув пачку сигарет. Кирило глянув хотів відмовитись, бо ж не курить, а махнув рукою. Закурив.
Оленка присіла поруч. Очі червоні, ніс ніби у бурячка.
Оленко Я сьогодні востаннє.
Та чому ж?
Та був я тут спершу за покарання, потім аби щось татові довести Він же мені фірму обіцяв віддати. Але справа не у фірмі. Я не мою вже. Поїду додому, скажу як є: твій син нікчемний. Пробач, Оленко
Кирило пішов. Написав заяву, зібрав речі. Оленка у вікно визирала, як його мерседес доїхав до воротень. Вийшов. Відчинив дверцята і пішов до кущів. Щось сказав Славкові, і до машини, сперся на неї. Собака за пять хвилин підбіг, глянув у вічі Кирилові і плиг в машину.
Оленка знову сльози.
Ти ж не нікчемний! Ти найкращий!
***
Через кілька днів Оленка бачить з головним лікарем йде чоловік, ну, вилитий Кирило. Вона вітром скотилася сходами й вискочила на вулицю.
Ви, випадково, не тато Кирила?
Головний лікар глянув, як на картину.
Оленко, а що трапилось?
Зачекайте, Сергію Миколайовичу, потім виганятимете мене! Так це ви?
Вадим Олегович теж дивується перед ним маленька дівчина з кумедними веснянками.
Я.
Не смійте навіть думати, що Кирило нікчемний! Він найкращий, він єдиний, хто не злякався і дав попрощатися людині з другом! У Кирила серце є, душа!
Оленка крутнулась на підборах і пішла у відділення. Вадим Олегович усміхається.
Ну, ти глянь
Сергій Миколайович тільки зітхнув:
І що з нею робити? Дівчина золото, але їй усе тільки правду подавай!
А це хіба мінус?
Та не завжди плюс
***
Минуло три роки.
З воріт гарного будинку виходить родина. Кирило котить візочок, а Оленка веде на повідку величезного вилизуваного пса. Дійшли до річки Оленка відпустила собаку.
Славко, тільки не надто далеко!
Собака помчав до річки, а за кілька хвилин малюк у колясці загукнув. Славко стриб за два і вже біля візка.
Оленка сміється.
Кириле, здається, нянька нам не потрібна. Що примчав? Соня просто соску згубила.
Дитина знову задрімала, пес зазирнув у коляску і, пересвідчившись, що все спокійно, кинувся ловити метелика
І хто каже, що чужих серед своїх не буває?
Вранці Михайлу Сергійовичу стало гірше: задихається, просить лиш одного — попрощатися з Другом. Ники…
