Оля змалечку мріяла стати ветеринаром. Вона постійно тягнулася до тварин, і ніщо не приносило їй більшого задоволення, ніж допомагати їм. Її любов до тварин почалася з незвичайного і важливого випадку.
Одного разу, коли Оля була зовсім маленькою, вона знайшла бездомного котика, який був на межі загибелі. Котик був вимучений і кволий. Він був нічий. Маленька Оля не могла пройти повз нього. Тваринка жалібно пищала, шукала свою маму і, мабуть, дуже хотіла їсти. Дівчинка підібрала котика і принесла додому, незважаючи на заборону матері — в квартирі не повинні жити тварини. Тварині потрібна воля і простір.
Так, матір завжди виступала проти такої забаганки доньки, принести додому котика. А тут він сам знайшовся.
— Як же таку крихітку можна залишити саму? Вона ж загине! — міркувала Оля, притуливши до грудей пискляве кошеня, що неугавно шукало груди матері.
А ось вони вдома.
-Мамо, ти мене не будеш сварити? Я принесла маленького котика. Розумієш, його мама покинула, і воно само б загинуло.
Мама, глянувши на маленьке майже ще сліпе кошеня, запитала:
-Що ж ти з ним робитимеш? Воно ще не вміє їсти.
-Я його буду доглядати, — з абсолютною впевненістю відповіла дівчинка.
Оля назвала кицю Ясею. Так, це була дівчинка. Тепер у Олі появилося нове заняття. І вона була щаслива, що в неї врешті появилася тваринка, якої вона так довго чекала.
Оля вставала дуже рано, бо цього вимагала маленька киця. Вона лиш трохи світлішало в кімнаті, просиналася і просила їсти. Дівчинка брала її на руки несла в кухню, де годувала свого улюбленця зі шприца. Молоко, правда, розтікалося по шиї і руках Олі, але дещо втрапляло до рота.
Оля за Ясею почала доглядати з неймовірною відданістю. Оля витратила безліч годин на те, щоб відновити здоров’я киці. Вона годувала його, носила на огляд до ветеринара і ніколи не відпускала його зі своїх рук. Крім того, дівчинка навчилася розуміти його потреби і була завжди поруч, коли Яся потребувала утіхи і ласки.
Через деякий час Яся зміцніла. Вона стала жвавою і грайливою завдяки нескінченному терпінню та догляду Олі. Цей досвід навчив її цінувати життя кожної тварини і зрозуміти важливість любові та відданості до них.
Після цього успіху Оля поставила перед собою мету: стати ветеринаром і допомагати тваринам, як Ясі. Вона почала вивчати книги про медицину та ветеринарію, досліджувати різні хвороби та лікування. Вона зрозуміла, що ветеринар — це не просто професія, це покликання — покликання допомагати тваринам і зберігати їх життя.
Окрім того, тепер Оля щодня вигулювала свою Ясю. А ще стала підгодовувати вуличних котиків. Адже вони також хочуть їсти, але в них нема господині. І ніхто їх не годує — резюмувала Оля.
Оля зрозуміла, що врятувала не тільки Ясю, але і себе. Її досвід з кицею відкрив їй нову дорогу. Кожен день Олі сповнений радощами і несподіванками, які відбуваються завдяки уже майже дорослої Ясі. І це наразі найбільша втіха для Олі. Вона навіть стала ретельніше вчити уроки, щоб в майбутньому досягнути своєї мрії.
