Мене звати Вітя. Життя мені здавалося досить простим і щасливим, поки не зіткнувся зі зрадою, яка зруйнувала мою довіру і змінив мене назавжди. Це було кілька років тому, коли дізнався, що моя дружина, Лілія, зраджує мені з нашим сусідом Микитою.
На початку все було ідеально. Ми познайомилися ще в студентські роки, закохалися, одружилися, і вирішили побудувати спільне життя. Я працював у сфері інформаційних технологій, а вона — вчителем молодших класів. Ми мріяли про велику сім’ю і щасливе майбутнє.
Але з часом стали з’являтися підозри. Лілія стала замкненою, почала багато часу проводити в телефону і виходити на зв’язок з нашим сусідом навіть пізно вночі. Відчував, що вона щось приховує, але не міг повірити, що моя дружина здатна на зраду.
Одного дня, невміле стереотипне натискання кнопок на її телефоні, коли вона була у душі, відкрило мені всю правду. Знайшов повідомлення від Микити, де вони говорили одне одному ніжні слова, які призначалися тільки для мене. Моя душа лютувала. Я не міг зрозуміти, чому це сталося, і як вона могла мене так зрадити.
Я вирішив зустрітися з Микитою. Я розтрощив йому пику і перевернув йому сарай з машиною! Більше він до моєї дружини не підходив
Цей біль від зради глибоко вбивав мене всередині. Я хотів забути про все, але примирення було важливим кроком. Мені вже 50 років, шукати нову дружину чи починати життя холостяка вже пізно. Ми разом з Лілією почали ходити до сімейного консультанта — діти вмовили, бо я цим психотерапевтам не довіряю!
Так, у 50 років було складніше знайти нову дружину, особливо після стількох років перебування у відносинах та вихованні дітей. Але мої діти, розуміючи, наскільки болісна була ця зрада для мене, доклали зусиль, щоб допомогти нам обом з Лілією. Вони наполягали на тому, щоб ми пройшли курс сімейної терапії у психолога, сподіваючись, що це допоможе нам знайти спосіб жити по-іншому.
Спочатку важко було погодитися на це, адже я відчував гнів та образу на Лілію, і не хотів бачити її обличчя. Але з часом, зрозумівши, що наші діти вже дорослі і розлучення може призвести до психологічного страждання для всіх нас, я згодився на спробу змінити ситуацію.
Терапевт допоміг нам відкрити наші душі та почати спілкуватися. Ми обидва дізналися про проблеми і недоліки в наших стосунках які ми довгий час уникали. Терапія була складною, але корисною, і ми почали бачити одне одного в новому світлі.
Хоча зрада Лілії занепокоювала мене, я зрозумів, що наші діти були праві — в 50 років розлучатись було б дуже складно. Ми проводили багато часу разом, побудували спільний дім та створили сім’ю, і це було щось, що ми не хотіли втратити.
