Вона вирішила не мовчати: втрачене кохання чи тимчасові труднощі?
Марійка вже не могла терпіти. Вона не розуміла, чому Олексій став таким байдужим може, перестав кохати? Сьогодні він знову повернувся пізно вночі та пішов спати в вітальні.
Вранці, снідаючи, вона сіла навпроти нього.
Олексію, скажи мені, що відбувається?
Що не так?
Він пив каву, намагаючись не дивитися на неї.
Відколи народилися хлопчики, ти дуже змінився.
Не помітив.
Олексію, ми вже два роки живемо, як сусіди, ти це бачиш?
Слухай, чого ти хочеш? У домі скрізь розкидані іграшки, пахне молочною кашею, діти кричать Думаєш, це комусь подобається?
Олексію, але ж це твої діти!
Він підскочив і почав нервово ходити по кухні.
Всі нормальні дружини народжують одну дитину, щоб вона спокійно гралася в кутку і не заважала. А ти відразу двох! Мама казала, а я не слухав такі, як ти, тільки плодяться!
Такі, як я? Яка ж я, Олексію?
Без мети в житті.
Але ж ти змусив мене кинути університет, щоб я присвятила себе родині!
Марійка сіла. Після хвилини мовчання додала:
Думаю, нам треба розлучитися.
Він замислився і відповів:
Тільки за. Домовимося, що аліментів не вимагатимеш. Я сам тобі даватиму грошей.
Він розвернувся і вийшов. Вона хотіла розплакатися, але раптом із кімнати почувся галас. Близнюки прокинулися й вимагали уваги.
Через тиждень вона зібрала речі, забрала дітей і переїхала до маленької кімнатки у багатоповерхівці, яку успадкувала від бабусі.
Сусіди були нові, тому Марійка вирішила познайомитися. З одного боку мешкав похмурий, ще не старий чоловік, з іншого жвава шістдесятирічна пані. Спочатку вона постукала до чоловіка:
Вітаю! Я ваша нова сусідка, хотіла познайомитися, купила торт, заходьте на чай.
Вона насилу посміхалася. Чоловік окинув її поглядом, потім буркнув:
Солодкого не їм, і захлопнув двері перед носом.
Марійка знизала плечима й пішла до Ганни Семенівни. Та погодилася, але лише щоб виговоритися.
Отже, я люблю відпочивати вдень, бо ввечері дивлюся серіали. Сподіваюся, ваші діти не заважатимуть мені своїм галасом. Будьте ласкаві, не дозволяйте їм бігати коридором, нічого не чіпати, не псувати!
Вона довго говорила, а Марійка з сумом думала, що тут її чекає не солодкий початок нового життя.
Вона влаштувала хлопчиків у садочок, а сама там же працевлаштувалася вихователькою. Це було зручно, бо робота закінчувалася якраз тоді, коли треба було забирати Олега й Івана додому. Платили мало, але ж Олексій обіцяв допомагати.
Перші три місяці після розлучення він інколи давав гроші. Але потім допомога зникла. Марійка вже два місяці не могла сплатити комунальні послуги.
Стосунки з Ганною Семенівною погіршувалися. Одного вечора, коли Марійка годувала дітей на кухні, увійшла сусідка в атласному халаті.
Люба, сподіваюся, ви вирішили свої фінансові проблеми? Не хотілося б через вас залишитися без світла чи газу.
Марійка зітхнула:
Ні, поки що ні. Завтра піду до колишнього чоловіка, схоже, він зовсім забув про дітей.
Ганна Семенівна підійшла до столу.
Ви досі годуєте їх макаронами знаєте, що ви погана мати?
Я гарна мати! А вам пораджу не лізти не в свою справу, бо можна й по пиці одержати!
Тоді Ганна Семенівна почала кричати так, що аж вужи заклало. На галас із кімнати вийшов Іван, сусід з іншого боку. Почекавши, поки Ганна Семенівна лаяла Марійку, дітей і взагалі все навколо, він повернувся до себе. Але через хвилину зявився знову. Кинув гроші на стіл перед Ганною Семенівною і сказав:
Замовкни. Ось тобі за комуналку.
Жінка замовкла, але коли Іван пішов, прошепотіла Марійці:
Пошкодуєш ти цього!
Марійка пропустила ці слова повз вуха. Але даремно. Наступного дня вона пішла до Олексія. Той вислухав її і сказав:
Зараз у мене важкий період, нічого не можу дати.
Олексію, ти що, жартуєш? Мені чимось годувати дітей треба!
То й годуй, хіба я заважаю?
Подам на аліменти.
Звісно, подавай, моя офіційна зарплата така, що отримаєш копійки. І більше мене не турбуйте!
Марійка повернулася додому й плакала. До зарплати ще тиждень, а грошей майже немає. Але вдома її чекав ще один сюрприз інспектор із соцслужби. Ганна Семенівна написала заяву. Там було написано, що Марійка загрожує її життю, а її діти голодують і залишені без нагляду.
Цілу годину інспектор розмовляв із нею, а на прощання сказав:
Маю повідомити службу у справах дітей.
Почекайте, про що повідомляти?
