«Вона справді гарно виглядає. А я вже перестав це помічати», — подумав Богдан.
Ранок видався, як завжди, метушливим. Марія приготувала сніданок, розбудила Софійку. Чоловік зайняв ванну, тому довелося вмивати доньку на кухні. Випадково торкнулася рушником чашки — та розбилася з дзенькотом. На шум прибіг чоловік. Марія попросила його потримати Софійку, а сама почала збирати уламки.
— Фух, здається, все. — Марія кинулася вдягатися.
— Я вже біжу, а ти відведи Софійку до садочка. У мене сьогодні важливий день, — казала вона вже з коридору, застібаючи блискучі чоботи. — Презентую свій проект. Якщо все вийде, мені доручать керування, а це гроші, досвід і нові можливості.
Вона накинула пальто, кинула останній критичний погляд у дзеркало, схопила сумку і вилетіла з квартири. Богдан навіть не встиг роздратуватися.
Він допивав каву з бутербродом, а Софійка стояла поруч і дивилася.
— Теж хочеш?
Донька кивнула.
— Ні, не можна, інакше в садочку кашку не їстимеш.
При згадці про кашу Софійка скривилася.
— Я теж багато чого не люблю. Наприклад, як мама втікає з дому. З цим, схоже, нічого не вдієш. — Богдан поставив порожню чашку у мийку.
Він довго натягував на доньку колготки, які постійно перекручувалися. Потім довго шукав рукавички. Виявилося, вони лежали на батареї. Зрештою, зітхнувши, вони вийшли з квартири. Богдан узяв Софійку на руки і побіг униз сходами.
Він передав доньку виховательці, але та почала щось пояснювати.
— Вибачте, спішу, — перебив він і поспішно вийшов із роздягальні.
Тільки в машині він зміг вільно зітхнути. Хвилину відпочивав після ранкової метушні, потім поїхав на роботу.
Дорогою думав, як добре було, коли Марія сиділа вдома. Він спокійно йшов на роботу, а повертався в прибрану квартиру, де вже пахло вечерею. І жодних нервів. А тепер — постійний біг. Так далі не може бути.
Багато жінок мріяли б так жити, а їй потрібна самореалізація, кар’єра. Навіщо вона тоді виходила заміж? Могла б займатися роботою. Треба переконати Марію повернутися до домашніх справ. Невже їм не вистачає грошей? Богдан вирішив поговорити з нею ввечері. Настрій одразу покращився.
Робота відвологла від ранкових негараздів. Після обіду прийшов смс від Марії: «Затримаюся, заберіть Софійку».
Ось воно. А він планував зустрітися з друзями. Спочатку розстроївся, але потім згадав про свою обіцянку.
Ввечері Богдан смажив картоплю, коли увійшла дружина — радісна, з сяючими очима. Не роздягнувшись, вона завітала на кухню.
— Уяви, моя презентація вразила всіх! Мене призначили керівником проекту! Вітаю мене! — Вона піднялася на пальчики й підставила щічку для поцілунку. Богдан ледве торкнувся губами.
— Ти не радий за мене? — Марія помітила його похмурий вигляд.
— Ні, я щасливий. Чудово! Дружина робБогдан усміхнувся, подивився у вічі дружині та промовив: «Просто звикаю до того, що моя жінка — справжня зірка, але все одно наймиліша для мене» — і обійняв її, розуміючи, що вони знайдуть спільну мову.
