Галя Петрівна майже готова була віддати все, та раптом почула правду за дверима
Як це «продати»?! розпачливо вигукнула вона, дивлячись на сина. А куди ж мені жити? У підїзді? На вокзалі? Чи ти хочеш мене здати в будинок для людей похилого віку?
Мамусю, навіщо ти знову починаєш зітхнув Костянтин.
Чи ти збираєшся мені пропонувати коробку від пральної машини? підвищений голос розірвав тишу. Ти що, розум втратив, Костя?!
Не піднімай голос. Я лише хочу поговорити про можливості
Що тут обговорювати? Дім це не товар, який можна швидко продати, коли важко! вона різко підлетіла від столу. Я тут народилась, ти тут виріс, а тепер ти хочеш його виставити на продаж!
Саме тоді в хату без стуку ввірвалася сусідка, Ганна Василівна.
Галя! Що ти сидиш, як вкопана? Ти ж казала, що цього року засади всі грядки. Минулої зими ж майже не вистачило! Де твої плани по городі?
Ганно, я щиро намагалася погляд її впав до підлоги. Паростки щойно зявились, а я не можу їх нищити.
Ні вбивати! Я ж давала тобі ще місяць тому номер Ігоря, тракториста з Лиманівки. Він би весь город переорав і підживив! Засадила б щось корисне, а не милувалась трояндами в свої роки
Костя казав, що можливо влітку приїде з друзями, шашлики, вогнище. А в мене бузок, троянди
Оце твої «троянди»! підсумувала Ганна. За останні пять років твій син тричі приїжджав, і то з пивом, а не з мангалом.
Він працює, справи його багато
А памятаєш, як взимку замело? Ні продуктів, ні ліків! Добре, що я зайшла. А твій «працьовитий» син де був? Не дозвонитися!
Він завжди приїжджає, коли я кличу
Галя, ти як дівчина: віреш і чекаєш, а час іде. Треба думати головою, а не серцем. Тепер тобі потрібні грядки, а не кущі троянд!
Можливо, я й справді їх зроблю. Там, де бузок вже зівяв
Ось саме! А що від донечки чути?
Як завжди. Костя іноді з нею розмовляє про день народження, Новий рік Ось і все спілкування.
Чим рідше Костя до тебе приходить, тим менше турбот. Не хочу наставляти, але далі буде лише тихіше
Галя Петрівна жила в селі Березівка, неподалік від Волинська. Дітей залишилась сама ще двадцять років тому чоловік загинув на автодорозі. Донька Зоряна народилась першою, була розсудливою, рано навчилась прати і готувати. Костянтин зявився пізніше, коли матері вже за сорок. Став їй підтримкою. Між ними пятнадцять років різниці. Різні часи, різне виховання.
Зоряна першою поїхала.
Мамусю, я хочу заміж.
За кого? За того Романа з села? Не дам! У нього ні фаху, ні освіти, ні культури!
Це моє життя, мамо. Мені вже вісімнадцять.
Ти бачила його живіт? Там душі не знайдеш усе жиром заросло!
Не зовнішність важлива, він добрий, розумний. Йому в місті запропонували роботу.
І ти з ним підеш? А я тут одна?
Буду вчитися і жити.
Галя плакала, кликала, та Зоряна, зібравши валізу і стрибнувши через вікно, зникла. Жодних листів, дзвінків, лишень рідкі чутки через знайомих.
Костянтин довго жив з матірю. Обставив двір: альтанка, гойдалка, мангал, газон, квіти. Жодних грядок, жодної картоплі.
Мамусю, навіщо тобі грядки? У Березівці відкрився магазин і картопля, і кабачки, і зелень. На що гнути спину?
У нас колись було так, що своє треба тримати
Та це ж було колито! Зараз XXI століття!
Галя погодилась. Жила скромно, проте затишно. Костянтин привозив продукти, ліки, возив до лікарів. Після того він зустрів дівчину Олеся. Одружився. Галя прийняла її, та характером не зійшлися. Олеся не схвалювала сільське життя, особливо в ставленні до свекрухи.
Під час чергового візиту Костянтин, як завжди, обійняв матір, виклав продукти, сів за стіл.
Мамусю, хочу поговорити. Є ідея Дуже вигідна.
Ти знову про бізнес?
Мамусю, в Березівці землю скуповують! Хочуть будувати котеджне містечко, інфраструктуру, все як треба. Якщо продати дім з ділянкою, можна купити гарну однокімнатну у Волинську, а мені лишиться стартовий капітал.
Почекай А я? Де жити мені?
Не починай. Можна подумати про панціонат або зняти квартиру. Не на вулиці ж!
Ти хочеш мене в квартиру? З підвіря, де кожна бджілка рідна?! Ти що, зовсім? Це ж дім нашої родини!
Мамусю, це просто будинок. Старий, незручний. Поки ціна тримається треба продавати.
Ніколи! Галя стискала кулаки. Поки я жива, дім залишиться. І в заповіті його не внесу!
Костянтин різко підвівся, схопив ключі і вийшов, не попрощавшись.
Галя вийшла у двір. На клумбі трояндовий кущ у піврозпуску. В одній руці лопата, в іншій сокира. Вирішила переорати клумбу під город, але не змогла зрушити з місця.
Що ще? пролунало за парканом від Ганни.
Нема сил. Ні в руках, ні в душі.
Та вже пізно! Сезон втрачено. А твій Костя, може, й не повернеться.
Що пораджеш?
Подумай тверезо. Оформи все правильно матимеш однокімнатну у Волинську. Лікарня поруч, магазин, тепло, сусіди. Цивілізація.
Галя не спала всю ніч, розмірковувала. Вранці сіла на автобус і вирушила до Волинська, до Костя. Вирішила поступитися, поговорити спокійно.
Піднялася на третій поверх, застигла під дверима. Зсередини лунав голос:
Віра, вона ж не хоче продавати! Вперта, як бульдозер!
Тоді йди вантажником! Чим мені бізнес тримати?! Ми на межі, а ти плюєш! Хай загине в своїй Березівці!
Галя застигла. Потім з люттю постукала.
Мамусю?! відкрив Костянтин.
Дякую тобі, сину, що вже мене поховав! її голос тремтів. Я їхала, щоб поговорити, помиритися. А тепер знай: не продам! Ніколи! Краще в землю зарою, ніж віддам під твій бізнес!
Мамусю
Геть звідси зі своєю відьмою! закричала вона. Хай її батьки квартири продають! А мій дім не чіпай!
Галя розвернулася і пішла. Ніч провела на вокзалі. Вранці повернулася додому. Три дні лежала, потім зібралася і взяла сокиру, та так і не змогла підняти кущі.
Ранком у дворі хтось постукав.
Хто там?
Мамусю, це я. Зоряна.
Зорянко?! завмерла Галя. Донечко моя
Мамусю, як ти?
Та голос затремтів.
Костя дзвонив. Казав, ти з глузду зїхала, не хочеш дім продавати. А я йому: іди ти. Він подумав, що ти вже все А я зрозуміла час повертатися.
Доню але ж ми
Коли це було? У мене вже троє дітей. І тепер я тебе чудово розумію!
Діти?
Дві донечки і син. А Роман тепер стрункий, спортом займається, працює в IT.
А ти?..
Приїдемо на вихідні. Привеземо продукти, все, що треба. Ми тепер поруч, мамо.
А грядки?
Тепер вони тобі не потрібні. Тепер у тебе онуки.
Галя залілася сльозами і обійняла доньку.
