Я вийшла заміж понад двадцять років тому. І, уявіть, за весь цей час я не змогла побудувати гарні стосунки зі своєю свекрухою. Як би я не намагалася налагодити спілкування, вона завжди трималась осторонь, була дуже холодна зі мною. Я не розуміла чому вона так до мене ставиться і що ж зробити, щоб це поміняти.
Я настільки їй не подобалась, що вона навіть на весілля єдиного сина не приїхала. Сказала, що у неї в селі кури, свині та господарство яке вона й на день лишити не може.
Я не збиралась здаватися, тому всілякими способами намагалася догодити їй. Якийсь час я разом з чоловіком приїжджала у село, щоб допомогти свекрусі по господарству. Але після декількох таких разів, я зрозуміла, що мою допомогу не приймають і не збираються, тому перестала їздити. Чоловік сам провідував свою маму, від неї завжди повертався з великими сумками з овочами, м’ясом, фруктами, молоком.
У нас народилася дочка, і звісно ж бабуся також не змогла приїхати через ту ж причину, що і на весілля. Пройшов вже якийсь час і я дуже наполегливо казала свекрусі, що їй потрібно побачити онучку, де ж це чувано, щоб не хотіти бачити своїх онуків. Вона намагалася пояснити нам, що хоче, але не може. І тут ми з чоловіком прийняли рішення, що тобі ми приїдемо всією сім’єю до неї у село на декілька днів. Але по телефону вона сказала нам, що онучку вона любить і хоче побачити, але ж село це не те місце, де потрібно утримувати маленьку дитину. Доньці вже було 4 роки, а вона жодного разу так і не побачила свою бабусю, уявляєте?
Проте кожного разу передавала нам величезні сумки з подарунками та продуктами, ще й до того постійно клала туди гроші зібрані з пенсії.
Якось вночі пролунав телефонний дзвінок. Мужу телефонував сільський лікар, сказав, що його мати тяжко захворіла і почуває себе погано. Звісно спати ми вже не лягали, відразу ж зібралися та поїхали в село. На моє здивування, коли ми зайшли до її кімнати, вона попрохала сина вийти і залишити нас удвох, щоб поговорити. Я навіть гадки не мала про що зараз буде ця розмова, це було дуже дивно.
І тут свекруха почала розповідати історію, яка пояснила мені її таке ставлення до мене. Виявилось, що мати свекрухи вийшла заміж проти волі своєї матері, і остання відреклась від неї та ще й прокльонів наслала на неї та не весь її рід. Казала про те, що щастя не будуть знати і таке інше. І за розповіддю жінки стало ясно, що так воно і сталось, тому вона вибачилась, за те що уникала спілкування та зустрічей зі мною та моєю донькою, щоб не передавати цю погану енергетику на нас. Дуже вибачалася переді мною, казала, що я ще з першого погляду сподобалась їй, та вона мене за дочку приймала, але не показувала цього вже з відомої причини. Вирішила жити на самоті як раз з цієї ж причини.
Вже зранку свекрухи не стало. Я була просто шокована від такого обсягу нової інформації. Весь цей час нашого з чоловіком шлюбу, я вважала, що свекруха просто не любить мене. А виявилось, що навпаки, так сильно любить мене і мою дочку, що через це намагалась нас відгородити від цієї “болячки”, тому уникала нас. Тієї ночі вона називала мене донькою, і я вважаю, що такий вчинок могла здійснити як раз тільки дуже любляча мати.
