Мій син почав зустрічатися з дівчиною . Йому п’ятна дцять років, а його обраниці — сімна дцять. Зустрічалися не довго. Через півроку розійшлися. Дівчина завагітніла від мого сина.
Мені не подобався вчинок моєї дитини, але я ж не могла змусити його назад зійтися з дівчиною. Хотіла дізнатися, хто вона? Що буде з дитиною? Син вимагав робити aб0pт. Вона не захотіла. Сказала, буде народжувати для себе.
Я твердо вирішила знайти її і допомагати ростити дитину. Мій син не хоче брати відповідальність на себе. Її візьму я. Намагалась вивідати хоч щось про його колишню. Він відмовчувався або починав сваритися зі мною.
Поки син не бачив, добралася до його телефону. Мені необхідно хоч щось, щоб вийти на цю дівчину. Малий негідник все видалив. Жодної ниточки. Нічого не знала про свого майбутнього внука.
Я неймовірно хвилювалася. Дівчина залишилась один на один з такою важкою життєвою ситуацією. В мене серце боліло. Точно пам’ятаю, як син казав, в дівчини немає батьків. Її виховує лише бабуся. Наврядчи стара людина зможе допомогти ростити дитину, а я зможу.
Коли майже втратила надію, побачила самотню дівчину. Вона сиділа в нашому дворі і дивилась, начебто, на вікна нашої квартири. Зажевріла надія. Я підійшла до неї. Зав’язалася розмова. Чудо! Це та сама дівчину, яку ганебно кинув мій син. Одразу вибачилася перед нею. Обняла, як рідну дитину. Пообіцяла допомагати, підтримувати, завжди бути поряд з нею та своїм онуком. Вона не змогла стримати емоцій. Заплакала в голос. Бідна зізналась, думала правда робити aб0pт, адже в неї нічого немає, щоб ростити дитину.
Я стримала обіцянку. З тих пір, завжди була поруч. Допомагала абсолютно і беззаперечно. Дівчина познайомила мене зі своєю бабусею. Я була на пологах та виписці. Йшли роки. Дівчина закінчила навчання, пішла на роботу. Виріс і мій внук. Закінчив виш на соціального працівника. Я гордо називала себе «найщасливішою бабусею в світі».
Мій син все життя не визнавав свою дитину. Він цурався хлопця, як вогню. При першій можливості, втік з нашого дому. Працював десь в іншому місті. Рідко дзвонив і ніколи не приїжджав. Рада, що хоч хтось в нашій сім’ї має відчуття
