**Щоденниковий запис**
Віктор Григорович стежив за Олегом так, аби той нічого не помітив. І справді адже він стільки років працював у цій сфері, він знав, як це робити! Поки що жодних підозрілих дій Олег нікого не приводив додому й нічого дивного не робив. Але Віктор Григорович був упевнений: хлопець колись помилиться. Його інтуїція ніколи не підводила.
Це було для нього дуже важливо адже стосувалося його сімї. Як же гарно було, коли Оленка була маленькою! Коли вона народилася, Віктор спочатку був розчарований він чекав сина. Прикрив це, звичайно, але в душі гризло: дівчинка! У нього, у поважної людини! З ким тепер він поговорить по-чоловічому у важкі хвилини? Кого вчитиме життю?
Але потім сталося несподіване. Він навіть не помітив, як ця крихітка вкрала його серце. Коли вона вперше посміхнулася й схопила його за ніс міцненькими пальчиками він здався. А коли Оленка зробила перші кроки й, раптово злякавшись чогось, побігла до нього з криком: «Тату, тату!» Віктор підхопив її на руки й притиснув. Тоді він і зрозумів: тепер її щастя найважливіше в його житті.
Любка сміялася: «Вітю, ти нас зіпсуєш!» Але він купував подарунки, дивився у їхні очі і був щасливий.
Як же так вийшло, що Оленка вже виросла? Здається, щойно вона йшла поруч, міцно тримаючи його руку, коли він провожав її до садочка. Закидала головку й питала: «Тату, а купиш мені ведмедика?» Її очі робили його всемогутнім. А тепер школа, університет, робота. Вона сказала: «Тату, мені час бути самостійною». І він знову пишався нею.
А потім сталося те, до чого Віктор не був готовий. Люба спекла пиріг, очі блищали таємничо. Він подумав може, хочуть щось купити? Але ні.
«Тату, Оленка зняла невидиму порошинку з його плеча, я хочу познайомити вас і маму з одним чоловіком. Тільки не хвилюйся. Олег дуже добрий, ми хочемо подати заяву. Він сьогодні прийде».
Люба перша відчинила двері: «Проходьте, Олеже! Я Любов Василівна, а це тато, Віктор Григорович». Віктор стиснув руку хлопця, а в горлі пересохло.
Цей чоловік забере його донечку!
Голос розуму нагадував: «Ти ж хочеш, щоб вона була щаслива? Хлопець хороший». Але Віктор не слухав. Він вирішив перевірити Олега.
І от, через кілька тижнів, він побачив, як до Олега підійшла дівчина з дитиною. Він поцілував її, взяв сумку й маленьку за руку і вони пішли у підїзд. «Ось воно що!» подумав Віктор.
Але Оленка зустріла його з радістю: «Тату, через тиждень весілля! Ми сьогодні кафе замовили».
Він не знав, що сказати. А потім вона додала: «До Олега вчора сестра приїхала з донечкою. Батьки завтра будуть».
На весіллі Віктор танцював із Любою, як у молодості. Він зрозумів досить підозр.
А через рік у них зявився онук Сергійко! Віктор навіть просльозився. Тепер у нього є з ким поговорити по-чоловічому. Олег виявився чудовим зятем.
Про те, як він стежив за ним, Віктор вирішив нікому не розповідати. Близьким треба довіряти.
