Перевиховання чоловіка
Ми були разом, Галь. Востаннє, у тій поїздці до Одеси. Все сталося… дурно.
Ми випили після презентації, й я просто Не зміг зупинитися, Галь
Ти серйозно так спокійно мені про це кажеш? Галина ледь не втратила дар мови від шоку. Тарасе, ти мені тільки що зрадив?!
Я більше не можу це тримати в собі, похнюпився чоловік. Галь, пробач мене, прошу! Я клянусь, більше ніколи. Я все зрозумів
Галя обережно поставила келих на стіл. Її життя щойно розлетілося на друзки
***
Ранок починався, як завжди, Галя стояла біля плити, варила манну кашу молодшому й водночас заплітала косу семирічній Яринці.
Мамо, боляче! пискнула Яринка, смикнувши головою.
Пробач, ластівко, я поспішаю. Де той ваш татко гуляє?! Запізниться ж!
Тарас вийшов з ванни, застібаючи сорочку. По ньому видно настрій не надто.
Ка́ва є? кинув, навіть не глянувши на неї.
У турці. Сам налий, я зайнята.
Він налив собі та випив стоячи, вдивляючись у подвіря, де двірник мляво прибирав листя.
Ніякого доброго ранку, ні поцілунку у щоку вже другий рік живуть наче сторонні.
Галя вже десятиліття працювала бухгалтеркою у великій торговій фірмі, стільки ж була і заміжня.
Квартира трикімнатна, правда, в іпотеці, машина новенька Шкода. Діти здорові, так би мовити, живи й радій, але
Вона задихалася, їй не вистачало повітря і чоловіка того, хто міг посеред ночі по морозиво зїздити або обійняти так, що аж хрустить у ребрах.
Близько другої дня телефон завібрував.
«Підемо сьогодні в ресторан, давно разом не були. Я з Лесею домовився, вона відвезе дітей до себе ночувати», писав Тарас.
Галя перечитала повідомлення тричі. Серце підступно тьохнуло, як у дівчинки.
Ого, прошепотіла. Нарешті помітив?
Весь залишок дня пройшов у напівсні. Відпросилася раніше, зайшла додому й нервово підбирала сукню.
Вибрала темно-синю, шовкову, яка гарно підкреслює фігуру. Трохи більше туші, крапля парфумів за вухом.
Дивилася у дзеркало бачила там жінку, яка й досі хоче подобатись своєму чоловікові.
У ресторані було затишно свічки, жива музика. Вона прийшла, коли Тарас уже чекав її. В костюмі, гладко поголений.
Підвівся, коли вона підійшла, і в погляді на мить зявилося щось схоже на захоплення. Чи, може, жаль? Тоді вона не збагнула.
Гарно виглядаєш, Галь, сказав він, відсуваючи стілець.
Дякую. Якщо чесно, здивувалась твоєму запрошенню. Що сталось?
Та просто… Я зрозумів, що ми зовсім перестали спілкуватися. Як сусіди вже, чесне слово.
Є таке, зітхнула вона, сьорбаючи вино. Робота, діти, та нескінченна рутина
Я теж це відчуваю, Тарас крутив у руках ніж. Бігаю по колу, наче білка, і вже не розумію, навіщо.
Вони говорили довго. Пригадували весілля, як жили у маленькій зйомній хрущівці з протікаючим краном, але були щасливі.
Сміялися, як Тарас вперше міняв дочці підгузок і ледь не знепритомнів.
То був чудовий вечір. Галя відчувала між ними тане крига.
Треба частіше так вибиратися, думала. Ми просто стомилися…
Може, поїхали додому? запропонував Тарас, коли принесли рахунок. Я ще вина візьму. Посидимо спокійно, без дітей.
Вдома було моторошно тихо, без дитячого галасу й розкиданих іграшок квартира здавалась величезною і порожньою.
Поселились на кухні. Тарас налив вина у келихи. Атмосфера була тепла, затишна Та раптом
Галь, нам по-справжньому треба щось міняти, почав він.
Я згодна, Тарас. Може, кудись удвох на море або в санаторій. Треба видихнути.
Так, це необхідно. Але справа не тільки у відпочинку. Ми зовсім перестали чути одне одного.
Ти постійно з дітьми, я на роботі. Приходжу, а ти або спиш, або зла.
Близькості нема. Не про фізичну навіть, а коли з півслова все розумієш.
Галя насторожилася:
До чого ти це ведеш? тихо спитала вона.
Я… оступився.
Він сказав це. Про Одесу, колегу і зраду.
Вона просто слухала, Галь, Тарас говорив швидко, як боявся, що його перебють. Ми часто їздили разом у відрядження.
Вона справді хвилювалась, питала, як я не для протоколу, а щиро.
Не виправдовуюсь. Я негідник, знаю. І довго тримався, але тієї ночі Випивали з колегами, залишились вдвох у готельному барі
Галя мовчала. Здавалося, у її грудях щось розірвалося й осколки ріжуть всередині.
Вибач, якщо зможеш. Мені дуже соромно. Я не знаходив собі місця всі ці два тижні.
Я не витримав брехати далі дивлячись тобі у вічі. Я не хочу вас втратити. Ти й діти усе, що маю. Я готовий на все.
На все як луна повторила Галя.
Справді. Я вже говорив з керівництвом. Попросив перевести мене в інший відділ щоб більше навіть випадково не перетинатися, Іван Миколайович обіцяв вирішити за місяць.
Я вже подав заяву на відпустку. Давай кудись поїдемо? Просто удвох. Спробуємо все спочатку, з чистої сторінки.
Тарас простягнув руку, намагаючись накрити її долоню своєю. Але Галя відсахнулась.
Почати з чистої сторінки? вона скривилась. Ти розумієш, що зробив?
Ти не просто зрадив мені. Ти перекреслив усе!
Я ж сиділа на роботі, раділа твоєму повідомленню, підбирала сукню. Думала, що ти кохаєш мене, що хочеш зберегти стосунки
Я люблю тебе! вигукнув він. Саме тому і признався. Більше не міг брехати, Галь.
Б любив, не пішов би на таке Дбайлива у тебе колега. А я значить, зла
Я не це мав на увазі спробував оправдатись Тарас.
Він підвівся й потягнувся обійняти.
Галя, прошу…
Не чіпай мене! вона відсторонилася. Мені гидко.
Вона втекла у спальню, грюкнула дверима і впала на ліжко.
Сльози лилися градом. Довго чула, як Тарас шепоче за дверима, просить вибачення, потім усе стихло Галя почула, що він улаштувався на дивані у вітальні.
***
Вранці вона вийшла на кухню з запухлим обличчям. Чоловік так і сидів у тих же речах. На столі холодна кава.
Я не пішла вночі тільки тому, що дітей нема з ким забрати, сухо сказала вона.
Галь…
Мовчи. Я не хочу чути про твої почуття. Мені байдуже, що ти там переживаєш.
Я розумію.
Ти казав про відпустку. Куди збирався їхати?
Хотів знайти тихе місце. Просто гуляти, говорити
Добре, відвернулась до вікна. Ми поїдемо. Але не думай, що там все стане, як було. Мені треба зрозуміти, чи зможу взагалі з тобою навіть розмовляти.
Тарас кивнув, готовий на все.
Я все організую. Сьогодні ж.
І ще, обернулась вона. Копія заяви про перевід. І твій телефон тепер без паролю.
Звісно. Як скажеш.
Він подав їй мобільний, але вона лише відвернулася.
Потім. Іди в душ. Мені треба подумати, поки діти у Лесі. Я не хочу, щоб вони бачили нас такими.
Коли двері у ванну зачинилися, Галя сіла на стілець. Йти залишити того, кого ще вчора любила понад усе, дуже хотілося, але не могла. Хоч би заради дітей
***
Дні до відїзду тягнулися повільно, говорили лише про необхідне.
Купив квитки?
Так, на суботу.
Забери Яринку зі школи.
Добре.
Діти відчували напругу, Яринка замовкала, коли батьки були поруч, а син став капризніший.
Мамо, а чому тато ночує на дивані? запитала увечері Яринка, ховаючись під ковдрою.
Галя проковтнула ком у горлі, поправляючи одеяло.
У тата спина болить, ластівко. На дивані зручно.
Ви посварились?
Ми просто стомились, люба. Все буде добре. Скоро поїдемо на море, памятаєш?
Яринка кивнула, але її очі не повірили. Дітей не обдуриш.
***
У пятницю Тарас повернувся раніше приніс документи.
Ось, поклав на стіл лист. Наказ про переведення. З понеділка після відпустки переходжу до аналітичного відділу.
Ніяких відряджень. І Марина залишиться в іншому корпусі.
Галя кивнула, коротко глянувши на печатку.
Ага.
Галь… він стояв на порозі кухні. Я щогодини про це думаю, уявляєш, який я
Досить! Ти зробив свій вибір, а тепер я вирішую, чи бути з тобою далі!
Вона не сказала, що вчора, коли він заснув, зайшла в телефон. Було противно, руки трусилися, але інакше не могла.
З переписки нічого більше, лише його повідомлення: Все скінчено. Це була жахлива помилка. Не пиши мені більше.
І її відповідь: Як хочеш. Хай щастить.
Чи стало легше? Ні. Але всередині щось ледь помякшилось. Випускати брехню він не став відрізав різко.
***
В суботу зранку мрячив дощ. Вони мовчки вантажили валізи в багажник.
Тарас намагався бути уважним: подавав руку, слідкував, чи вимкнули світло, купив Галі її улюблений львівський кавовий напій на заправці. А від цього ставало ще болючіше.
В аеропорту, у залі очікувань, сів поруч поки діти розглядали літаки у великому вікні.
Знаєш, тихо сказав він, дивлячись туди ж. Вчора згадав нашу першу поїздку як ходили на море дикунами під Одесою. Памятаєш, як нам намет знесло?
Галя невимушено посміхнулася.
Памятаю. Ти тоді всю ніч тримав тент, а я під дощовиком спала.
Я тоді думав, що такої як ти немає ніде. І зараз так думаю, Галь. Просто загубився
Ми обидва загубилися, Тарасе, вперше за тиждень вона подивилася йому у вічі.
Він взяв її за руку. Вона не відсмикнула, та й не відповіла на дотик. Вона справді не знала, що далі.
Можливо, швидше за все, простить його. Хоча б заради дітей.
Та перш ніж пробачити, вона таки поставить його на місце, аби було наука на все життя.
І ось уже в цій подорожі вона почне його по-справжньому перевиховувати
Бо життя саме підказує: справжня сила жінки у вмінні відстоювати себе, навіть якщо серце розбите, а попереду неясний вибір. І лише будуючи щирі стосунки, із повагою до себе та одне до одного, можна зберегти родину і не втратити себе.
