Мене звуть Анна і в свої сорок років я вже вдoвa. Чоловік п oмep декілька років тому, коли нашому сину Данилу виповнилось всього десять рочків. З тих пір я виховувала сина всіма силами. Ми живемо в селі за шістдесят кілометрів від міста, яке по сумісництву є районним центром і в селі було трішечки легше, а ніж в місті, бо виручав город та добрі сусіди. Так я могла робити все, щоб мій син виріс доброю, вихованою та порядною людиною. І це привело до тієї історії, про яку я вам розповім…
По закінченню дев’ятого класу Данило не пішов в десятий клас, а забрав атестат та пішов навчатись в місто на будівельника в технікум. Він жив там, а приїжджав на вихідні додому і то не завжди. Данило гарно вчився, а тому я не переживала за нього. Та й хлопець він молодий, тому нехай проводить вихідні та вільний час як вважає за потрібне, головне без всяких дурних компаній та звичок. Але вийшло так, що дещо він все таки витворив…
Коли Данило закінчив третій курс та приїхав додому із запізненням в два з половиною тижні, то на порозі я радісно зустріла сина, який прийшов не один… а з дитиною в конверті для немовлят! Я подумала, що напевно в мене вже галюцинації. Струхнула головою, протерла очі та вщипнула себе, щоб переконатись, що це не сон і мені це не чудиться.
-Сину, це…
-Мамо, знайомся, це Софійка! – радісно та трохи винувато сказав Данило.
-Приємно познайомитись… — не могла і слова сказати я від шоку. – А ця дитина… невже?…
-Так мамо, моя, але давай зайдемо до хати.
-Звісно… але ти ж поясниш все?
-Обов’язково, матусю…
І ні, мені це все не судиться, не привиділось та не сниться. Перед мною справді сидить мій син, тримаючи на руках доньку та ніжно цілуючи її в лобик та носик, поки та солодко спала в теплих та ніжних обіймах. Я подивилась на цього ангелика, яка так смішно посміхалась скрізь сон і бачила, що Софійка – вилитий Данилко в такому ж віці. Ну як дві краплі води!
Тим часом Данило почав свою розповідь. Виявилось, що на другому курсі він зустрівся з Оленою, вона була його однокурсницею. Вони одразу сподобались один одному і почали зустрічатись. Особливо Олена сподобалась Данилу тим, що вона відрізнялась від інших дівчат, вона була дуже розумна, начитана, добра та просто нереально красива, не зважаючи на те, що не мала яскравого макіяжу та модного одягу. Виявилось, що Олена з дитячого будинку.
Але згодом Данило поїхав додому на літо. І оді Олена подумала, що він покинув її та навіть намагалась звести рахунки з життям. Данило дізнався про це вже коли приїхав. Він все їй пояснив та щоб довести свої почуття та серйозність в пари почались дорослі стосунки. І вони привели до вагітності Олени. Данило дуже боявся зізнатись мені, бо розумів, що натворив і боявся, що я не дам йому одружитися на Олені.
Данило та Олена вирішили почекати до вісімнадцятиліття кожного і тоді вже одружитись, а дитина мала народитись якраз перед приїздом Данила додому. Але сталось все не так як хотілось. Варто сказати, що для Олени пологи виявились трагічними – через порок серця, який виявився в дівчини вона не перенесла народження дитини. Лікарі дізнались про проблему зі здоров’ям вже на розтині.
Мій син ж, хоча і важко переносив смерть коханої, але боровся за доньку, бо не хотів віддавати її в дім малюка. Він буквально спав під вікнами та оббивав пороги пологового, а завідуюча не змогла довго дивитись на це все, пожаліла Данила та допомогла йому оформити сина на нього.
Почувши цю історію я не задумуючись вирішила, що маю прийняти онуку та виховувати її разом з сином. А Данило ж перевівся на заочку та почав працювати. І Софійку він безмежно любив та любить. Я виховала достойного батька для онуки, який в неї всю душу вкладає. І ви би бачили наскільки миле видовище, коли тато грається, турбується та поводиться як з найдорожчим скарбом в світі зі своєю донечкою!
