**Щоденниковий запис**
«Ало, ви чуєте? Просто хочу відкрити вам очі…»
Соломія сиділа біля кухонного столу й розмірковувала. «Пробачити? Ні. Таке не пробачають. Але з іншого боку — чи погано я жила всі ці роки? Квартира в центрі Києва, забезпечене життя. Скаржитися ні на що. І все ж…»
***
У школі Соломія була відмінницею. Так виховували батьки — робити все на відмінно.
А ось Мар’ян навчався посередньо, окрім математики. Тут він був генієм, перемагав у всіх олімпіадах. Ходив завжди не чесаний. Мав звичку запікати пальці в кучері, коли щось не виходило. Трохи сутулився, смішні окуляри у товстій роговій оправі робили його схожим на ботаніка. Дівчата його не цікавили — думав лише про теореми та формули.
Одного разу на перерві його випадково штовхнули, окуляри впали й розбилися. На уроці він напружено всматривався у дошку. І раптом Соломія помітила його профіль — схожий на грецького полководця: виразний підборіддя, прямий ніс, чітко окреслені губи й пухнасті вії.
Удар у плече змусив її здригнутися.
— А він без окулярів взагалі красеня, — прошепотіла подруга Оксана.
Соломія відвела погляд, але незабаром знову подивилася на нього. Після уроків вона підійшла до нього й сказала:
— Без окулярів тобі набагато краще. Спробував би лінзи?
Наступного дня він прийшов у школу без окулярів, але й не прищурився. Вона зрозуміла — батьки купили йому лінзи.
— Краще? — запитав він на перерві.
— Набагато, — усміхнулася Соломія.
З того дня вони почали зустрічатися. Він із захопленням розповідав про теореми, а вона слухала йому, не відриваючи очей. Підтягувала його з української та літератури.
Його, переможця олімпіад, з радістю приймали у найкращі вузи. Через Мар’яна Соломія змінила своє рішення вступати на філологію в рідному місті та поїхала до Києва, лише б бути поруч.
Навчання добігало кінця, батьки наполягали, щоб вона повернулася додому. Вона вже зневірилася, що вони залишаться разом. Але перед самим від’їздом він незграбно впав на коліно й, як у старому кіно, простягнув кільце в коробочці.
Мар’ян вступив до аспірантури, почав викладати першокурсникам. Молодій родині дали кімнату у викладацькому гуртожитку — з малесенькою кухнею та ванною.
Соломія була посередньою студенткою, тому окрім роботи вчителем їй нічого не світило. Через півтора роки вона народила дівчинку й не повернулася до школи. Мар’ян захистив кандидатську, отримав престижну премію за доведення складної теореми. Вона сиділа вдома й виховувала доньку.
Його статті друкували у міжнародних журналах. Його запрошували читати лекції в Оксфорд. Захист докторської став новим етапом у його кар’єрі. Соломія щиро раділа його успіхам — адже в цьому була і її заслуга. Із гуртожитку вони переїхали у квартиру в центрі Києва.
ЗЧерез роки вона зрозуміла, що найкраща помста — жити щасливо без нього, і тепер, сидячи на лавочці біля річки в рідному містечку, вона вперше за довгий час посміхалася.
