Фірма останнім часом розширилася і відкрила новий цех, що вимагало набору нових працівників. Я, як досвідчений бригадир, отримав завдання керувати цією новоутвореною групою. Все йшло добре, і я з задоволенням працював зі своєю командою.
Однак, під час обідньої перерви я ненароком почув розмову між одним зі своїх підлеглих та його дружиною. Ця розмова мене шокувала. Виявилося, що він перебував у скрутному фінансовому становищі і не міг собі дозволити купити своїй дитині новий рюкзак. Його голос звучав розчаровано, коли він сказав: «Вибирай, дорога, на цей раз черевики або рюкзак? У мене ще пустий рахунок».
Ці слова лунали в моїй голові, і мене наповнив страх та сором за свою позицію начальника. Я розумів, що це несправедливо, коли один з працівників стикається з такими фінансовими труднощами, тоді як фірма процвітає. Я вирішив діяти.
Наступного дня, після закінчення зміни, я запросив цього працівника на приватну зустріч. Ми сіли і почали розмову про його сімейні обставини. Я вислухав його і відчував, як його турботи стосовно матеріального становища впливають на його робочу ефективність та настрій.
Не бажаючи залишати його без допомоги, я запропонував відкритий діалог про його фінансові потреби та можливості фірми допомогти. Разом ми розглянули різні варіанти, включаючи можливості фінансової підтримки та знижок на товари, які ми виробляли. Також я порадив йому скористатися соціальними програмами та ресурсами, які можуть бути доступні для його сім’ї.
Після нашої розмови я відчував полегшення в його голосі та подяку за мою підтримку. Ми уклали домовленість про подальшу співпрацю та діалог щодо його фінансової ситуації.
Ця ситуація нагадала мені, що я як начальник несу відповідальність не тільки за результати роботи своєї команди, але й за їхній добробут. Мені було важливо знайти спосіб допомогти своєму підлеглому пережити фінансові труднощі та показати, що він цінується в нашій фірмі.
Таким чином, завдяки відкритому спілкуванню та підтримці, ми змогли знайти рішення, що задовольнило обидві сторони. Цей досвід нагадав мені про важливість піклування про добробут своїх підлеглих та пошук шляхів покращити їхнє життя в межах можливостей організації.
Під час наступного збору всієї команди я оголосив про нашу нову ініціативу щодо надання матеріальної підтримки працівникам, які знаходяться у скрутних фінансових обставинах. Викладаючи ситуацію цього робітника ясно і конфіденційно, я пояснив, що кожна ситуація буде розглядатись індивідуально, з метою надати максимальну допомогу.
Також, я звернувся до колег та керівників з проханням внести свій внесок у цю ініціативу. Було приємно бачити, як вони реагують та підтримують ідею надання допомоги колегам. Кожен, хто бажав, міг зробити внесок у фонд підтримки.
Запропонувавши цю матеріальну допомогу, я сподівався показати нашому робітнику, що він не самотній в своїх труднощах і що наша фірма цінує його як працівника та людину. Також це створило атмосферу співпереживання та взаємопідтримки серед всієї команди.
Цей жест надав нам не лише можливість допомогти конкретному робітнику, але й показав, що ми є спільнотою, яка дбає про своїх членів. Це був важливий приклад для нас усіх про важливість солідарності та підтримки один одного в складних життєвих ситуаціях.
Я був радий, що зміг допомогти цьому робітнику, але ще більше радів бачити, як увесь колектив згуртувався навколо нього та показав свою підтримку. Цей досвід став для мене важливим прикладом того, що ми можемо робити більше, ніж просто працювати разом — ми можемо створювати спільноту, яка піклується один про одного.
